Завантаження. Зачекайте, будь-ласка...
|
Інформер
Погода в Житомирі
*****
RSS
Новини Житомира
Реклама
Новини партнерів
|
||||||||||||||||||||||||||||||
|
Місто
Випадкове фото
|
 Ваше місце розташування на сайті:
Шановні гості сайту, якщо Вам відомі якісь цікаві факти з життя міста чи Ви маєте власні фото Житомира і бажаєте поділитися ними з іншими, тоді надсилайте ваші матеріали та побажання за адресою admin@city.zt.uaСелище Головине Черняхівського району.
30 липня 2009
Головине - селище міського типу. Розташоване в північно-східній частині області на від-стані 40 км. від м. Житомир та 15 км. від найближчої залізничноі станції Горбаші. Через селище протікає р. Бистріївка. Населення 2030 чоловік, 99 % - українці, але проживають і росіяни , бі-лоруси, німці.
З березня 1981 року робітниче селище Головине одержало статус - селище міського типу. До цього часу територія селища була поділена на село Головине і робітниче селище «фабрику», як казали місцеві жителі. Смт. Головине розміщене в смузі Житомирського Полісся, що зумовлює природно - ре-сурсний потенціал. У надрах знаходяться багаті родовища лабродориту і габродориту. Вперше на теренах нашого краю родовища лабродориту відкрив київський доктор Ширмер у 1840 р. Відкриття було здійснено поблизу Кам'яного Броду і с. Сліпчиці Волинської губернії.
Село Некраші Черняхівського району.
30 липня 2009
Назва с. Некраші походить від того, що на цю місцевість пани відправляли селян кріпаків, які не виконували їх розпорядження, виступали проти панів, займалися розбоєм. Таких людей називали некращі люди, а село де вони поселялись назвали Некраші.
Люди, які поселялись, рубали чагарники, сіяли зернові культури жито, овес, ячмінь. Праця людини вдосконалювалась, знаряддя праці ставали більш кращими. Відлуння історичного залпу „Аврори" докотилось і на Полісся, сколихнуло с. Некраші. Колгосп у с.Некраші було створено в 1930 році, організаторами якого були Євпак Пилип Титович, Остапчук Ольга Іванівна, Остапчук Федір. Важкі були перші роки існування колективного господарства. Всі помилки пов'язані з порушенням ленінських принципів кооперування селянства і насильницькі методи колективізації, масове „розкуркулення", низька культура землеробства, безграмотність, слабка технічна база не обійшли і село Некраші.
Видатні люди села Троковичі.
30 липня 2009
М.І.Бакалов народився 8 березня 1920 року. 1935 році закінчив Троковицьку середню школу. В 1941 році був призваний до армії. У Великій Вітчизняній війні приймав участь з 1942 року на Західному і південному фронтах. Двічі поранений. За героїзм і мужність, проявлені в боях з гітлерівськими загарбниками, наводчику 120-міліметрового міномета мінометної батареї 309-го гвардійського стрілецького полку 109-ї гвардійської стрілецької дивізії 44-ї армії Південного (4-го Українського) фронту гвардії сержанту М.І.Бакалову присвоєно звання Героя Радянського Союзу. У вересні 1943 року у бою під Мілетополем лишився один на один з ворогом. Фашисти ві-дрізали М.І.Бакалову язика. Півроку лікувався в госпіталі. Знову брав участь у бойових діях. Пропав безвісті в червні 1944 року. Нагороджений орденом Леніна. Ніна Михайлівна Рубан - Герой Соціалістичної Праці.
Село Троковичі Черняхівського району від післявоєнних років до сьогодення.
30 липня 2009
З 1958 року колгосп імені Леніна очолив Легенчук Олександр Трохимович. Колгосп набирає великих темпів розвитку і стає тричі міліонером, одним із кращих колгоспів Житомирської області.
Оглянешся на ті роки і думаєш: скільки славних людей виросло на нашій землі. І як багато зробили вони в ім'я розквіту рідної артілі. Назвемо лише окремі імена, якими пишається село. Це комуністи - бригадир Надія Карпівна Король, нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора, доярка Хотина Ткачук, нагороджена орденом „Знак Пошани", ланкових льонарок Ніну Рубан (Герой Соціалістичної праці) нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора, Ганну Скрозняк, Ганну Кохан, Ольгу Мельниченко, трактористів Івана Сергійчика та Павла Пилипчука , механізатора Петра Прокопчука, колгоспниць Ніну Коротун і Павліну Мазко, нагороджених бронзовими медалями Всесоюзної сільськогосподарської виставки за 1965 рік, доглядача телят Романа Ничипорука, Павло Васильович Кочергін - заслужений механізатор України на¬городжений орденом Трудового Червоного Прапора, Чернецький Анатолій Васильович (1961-1981рр.) - воїн-афганець, рядовий загинув в Афганістані, нагороджений орденом «Червоної Зірки» посмертно. Список хороших людей, що вийшли з села, можна було б продовжувати. З початку 90-х років культурний та господарський розвиток села частково призупинився. Припинили свою діяльність Будинок культури та пожежне депо с. Троковичі в зв'язку з аварійним станом та нестачею коштів на їх ремонт. В 2001 році припинив свою діяльність TOB ВКФ «Троковицьке». Були розпайовані землі TOB ВКФ «Троковицьке» та сільськогосподарське майно. Перестав діяти і дитячий садок. Основна кількість населення залишилася без основної роботи. Частина громадян, а саме: Сич В.К., Тарасюк В.М., Сич О.В., Єфимчук Л.М., Прокопчук М.В., Савченко М.А. та Горкуша М.П. створили фермерські господарства. А також багато громадян вийшли зі своїми земельними (частками) паями в натурі і обробляють їх самостійно.
Історія виникнення села Троковичі Черняхівського району.
30 липня 2009
Троковичі - село, центр Троковицької сільської ради Черняхівського району Житомирської області, до складу якого входить також населений пункт Некраші.
Село розташоване за чотирнадцять кілометрів на північ від міста Житомира у верхів'ї річечки Свинолужки, вздовж дороги Житомир - Мозир. Населення с. Троковичі - одна тисяча шістсот п'ятдесят чоловік. Герба та прапора село не має. Площа населеного пункту складає 508,7 га. Дата заснування села невідома. Місцеві жителі розповідають легенду нібито назва походить від колишнього древлянського поселення Троков, яке колись знаходилося на цьому місці і було зруйноване татарами. На користь цієї версії говорять речі знайдені під час земляних робіт на так званій Могилі. За переказами старих жителів Могила була такою високою, що піднятися на її вершину коштувало великих зусиль. Зараз курган майже зрівняний із землею. На території села під час розкопок були знайдені частини старовинного воза, кам'яні молотки та інші речі. Підтвердження того, що колись тут було древлянське поселення Троков знаходимо в книзі «Легенди і перекази» ( Київ.: Наукова думка, 1985). «Колись на тому місці, де тепер хутора Пасіки, був город Троков. Тоді були все війни великі: то з турками, то з татарами, то з ляхами. Страшенно великі були руйнації. Ото турки чи татари були і в тому Трокові, людей усіх перерізали, а самий город спалили, зруйнували геть. Але ж ще в живих зосталось двоє людей: парубок з дівчиною. Вони дуже кохалися, дуже любили одне одного і поклялися бути вірними до самої смерті. А тут недалеко був великий ліс. Ото в той великий ліс втекли парубок з дівчиною. Там була всяка звірина і було багато дикого меду по деревах і в вуликах. Раз їхали цим лісом три турки. Вони побачили на деревах вулики з медом, позлазили з воза та й полізли на дерева по мед. Парубок той помітив це. Він тихенько підійшов до їхнього воза, взяв собі зброю та й постріляв їх усіх трьох, а їхнє майно забрав собі. Скоро до цього лісу стали приходити люди з півночі і оселятися в ньому. І тут помаленьку з бувшого Трокова чи Крокова і вийшло теперішнє село Троковичі».
|
|||||||||||||||||||||||||||||
 |
||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
Назад