Ми розповідали читачам про кімврів, або кімерійцях, яких багато істориків зараховують до прямих предків кельтів. Племена кімврів в епоху мідного віку жили на території Житомирщини (головним чином у її південній частині) і були витиснуті в Середземномор'я й у Західну Європу скіфами, що прийшли, і праслов’янами. У всякому разі, саме про це говорять археологічні розкопки. Відбулося це наприкінці II - початку І тисячоліття до н.е. Саме цей період можна назвати початком появи на території Житомирщини рабовласництва.
На півдні нашої країни вже в ті часи з'явилися грецькі колонії. І в міфах і сказаннях древніх еллінів з'являється загадкове північне плем'я - кімерійці, що жили на північ і північний захід від нинішніх Таврії й Криму. Саме цікаве те, що наш край згадується в поемах Гомера "Іліада" й "Одисея". По Гомеру, Одисей, відправившись із острова Эи, потрапив у країну Кіммерію, що перебувала за крайніми кордонами океану, десь біля входу в потустроннє царство Аїда, серед дрімучих лісів: "Зайшло сонце й покрилися тьмою всі шляхи, а корабель наш досяг кордону океану. Там за степом народ і місто людей кіммерійських, обкутаний мглою й хмарами. У їхні ліси ніколи не дивиться променями своїми сонце сяюче...". Жив цей народ, якщо вірити Гомеру, десь за Північним Причорномор'ям, на границі степу й лісу, відразу за "конеборними фракійцами й мисийцами, що б'ються врукопаш...". Фракийці й мисийці - далекі предки нинішніх румунів і молдаван, що жили в тому числі й на території Північного Причорномор'я, так що, цілком можливо, що "Іліада" має на увазі в тому числі й Житомирську область як одне з місць проживання кімерійців.
У таких відомих античних істориків, як Геродот (V століття до н.е.) і Страбон (І століття до н. э - I століття н.е.) є повідомлення про те, що вся країна, що раніше належала кімерійцам, зайнята скіфами. Обоє істориків називають кілька місць перебування кімерійців, в основному в Криму, однак є й згадування про просування кімерійців на північ, у ліси "на захід від Борисфена" (Борисфен - антична назва Дніпра). Це підтверджують й археологічні дані. Видно, кімерійці були численним народом, до складу якого входив цілий ряд племен. Хоча й вели вони осілий спосіб життя, у них існували великі кінні загони, які робили далекі завойовницькі походи. По свідченнях Страбона, кімерійці вже в часи Гомера вторгалися в країни Східного Середземномор'я, причому майже всі походи кіммерійських кінних армій відбувалися з міста Симмерик, що перебуває, як запевняє Страбон, "у лісах, що в декількох сотнях ліг на захід від Борисфена" (а це, можливо, приблизно на місці нинішнього Житомира!!! - В. К.).
Приблизно в VII столітті до н.е. у кімерійців осілий спосіб життя переходить у кочовий - через вторгшихся через Дон скіфів. З півночі їх тіснять скіфські племена неврів і відвойовують частину території нинішнього Овруцького району. Однак кімерійці залишаються усе ще сильні. Про те, що зброя їх була вже не бронзовою, а залізною, говорить той факт, що в курганах під час археологічних розкопок знаходили саме залізні мечі й кинджали. З ассірійських джерел VIII століття до н. э відомо, що кімерійці, вторгшись із території Північного Придніпров'я (із Жмитомирщины???) у царство Урарту (нинішній Північний Іран), розгромили військо тамтешнього царя Русява. А давньоримський хроніст I століття до н. э Діодор Сицилійський повідомляє, що кінноти кімерійцев приблизно в цей же час обрушилася на територію Франції, звідки витиснула на Британські острови первісні племена піктів й осіла на відвойованій території вже під ім'ям галлів.
Можливо, свої завоювання кімерійці проводили не від гарного життя. За повідомленнями Геродота, хвиля вторгнень кімерійців в Азію й Західну Європу була викликана саме пришестям скіфів, прабатьківщина яких перебувала десь на Уралі. За версією Геродота, скіфів витиснули відтіля на територію України племена массагетів. По відомостях того ж Діодора Сицилійського, скіфи спочатку жили біля Волги, потім перебралися на Дон, а пізніше заселили всю територію України. Геродот писав, що кімерійці, не бажаючи покорятися прибульцям, відступили частиною на Кавказ, а частиною - у Західну Європу. А деякі знатні кімерійці ("царі"), не бажаючи залишати рідні землі, улаштували між собою битву, у якій попросту перерізували один одного. Трапилося це, як запевняв Геродот, на березі ріки Савур, правого припливу Дніпра (можливо навіть, що це ріка Тетерів), недалеко від міста кімерійців Лама. У цій "битві" упали й всі видні кіммерійські жерці - друїди. Убитих у цій міжусобній різанині вождів і жерців одноплемінники відвезли аж до Чорного моря, де й поховали в дельті Дністра.
Ассирійські джерела (наприклад, аннали ассирійського царя Асаргаддона VII століття до н.е.) наводять імена вождів вторгшихся в їхню країну з далеких північних лісів кімерійців: Кормак Маків-Малин (Нічого не нагадує це ім'я? - В. К.), Муррох Руж-Амока...
Дивне це плем'я - кімерійці. Пішовши з території нинішньої Житомирщини, вони залишили нам у спадщину багато загадок, у тому числі й назви деяких нинішніх населених пунктів.

Автор: Вадим Кіплінг