В VII столітті до н.е. чи не половину території Житомирщини (включаючи територію нинішнього Житомира) займали саме скіфські племена. Осівши на землі, вони стали активно впроваджувати землеробство, однак це зовсім не означає, що войовничий народ забув про війну. Дуже активно скіфи намагалися проникнути в ліси нинішньої Коростенщини й Олевщини, але незмінно одержували відсіч лісових племен. Видимо, це були нащадки кімерійців, що асимілювалися з прибувшими із Заходу праслов'янами. На жаль, археологічних пам'яток тієї епохи на території нашої області не було знайдено (за винятком безлічі курганів-могильників, але чи відносити їх до епохи скіфів - питання спірне). Єдине скіфське плем'я, що жило на Житомирщині (на території нинішнього Овруцького району) і миготіло в історичних хроніках - це неври, що згадують Геродотом. Представники цього племені зустрічаються й в ассірійських хроніках VII століття до н.е., наприклад, полководець Мадий, що виступав на стороні Ассирії (а це ж територія сучасної Туреччини!!!), що розгромив мідійців та їх союзників - кімерійців. Геродот писав: "Скіфи все спустошували своїм буйством і надмірностями. Тому що, крім того, що вони брали з кожного народу данину, вони організовували набіги й грабували". От такі "круті хлопці" жили колись на Житомирщині! Правда, уже в VI столітті до н.е. неври зникають із історичної арени, витиснені з лісів у степу племенами праслов’ян.
В VI столітті до н.е. у межі України вторгся з території сучасної Румунії перський цар Дарій I з 700-тисячним військом. Цар кочових скіфів Іданфірс звернувся по допомогу до скіфів-хліборобів, у тому числі й до Таксакісу, вождеві племені гелонів, що проживали, на території нинішніх Житомирського, Бердичівського й Андрушівского районів (якщо, звичайно, Геродот правильно вказав географічне положення проживання цих самих гелонів). Скіфи кілька місяців водили Дарія за собою по території України, заманюючи його вглиб території й не вступаючи при цьому в битву з величезним військом. Дарій дійшов до території приблизно нинішнього Володарська-Волинського району, але в дрімучі ліси йти не ризикнув і повернув назад, у Фракію. Так, не вступивши в жодний бій, українські скіфи прославилися у своєму світі "непереможними".
Напевно, одним з деяких полководців древнього миру, якому вдалося за допомогою військового мистецтва здолати скіфів, був правитель Фракії Лісімах, тутешній намісник Олександра Македонського й ставший фракійським царем після смерті Олександра. Трапилося це в 330 році до н.е. Битва фракійців зі скіфами відбулася приблизно на території нинішнього Любарского району й закінчилася перемогою Лісімаха. Після цього бою скіфи потроху стали втрачати владу над своїми територіями. На Житомирщину із Заходу наскочили германські племена гетів, яких деякі історики вважають прабатьками слов'ян. Германці трохи відтіснили скіфів на самий південь нинішньої Житомирщини, а після й зовсім прогнали в степ. І в II столітті до н.е. закінчився на Житомирщині скіфський період. Почався період германо-слов'янський. Саме на II століття до н.е. припадають дивні знахідки, зроблені на Житомирщині вже в новітній час й які можна сміло зараховувати до свідчень палеоконтактів з іншими цивілізаціями. Хоча питання це й досить спірне.

Автор: Вадим Кіплінг