У серпні 1937 року в тенета міліції потрапив житомирський "злодій у законі" на прізвисько Лісовик. Згодом, як значиться в рішенні суду, він був присуджений до розстрілу за "бандитизм". Останнє формулювання викликає масу питань, оскільки "злодії в законі" бандитизмом попросту не займалися: не той у них був злочинний рівень. Стало бути, від Лісовика влада попросту захотіла позбутися й тому підвели під "розстрільну статтю" КК. Чим же так насолив владі Лісовик, неписьменний мужик, що навіть на місці свого підпису в протоколах ставив хрестик? Уже точно не своїми політичними переконаннями.
Але із протоколів допиту Лісовика вимальовується цікава картина. Уночі 5 липня 1937 року троє житомирських злодіїв обнесли продовольчий магазин на вулиці Карла Маркса (нині - вулиця Велика Бердичівська), однак по шляху на злодійську "малину", тобто місце збору злодіїв, їх ледь не спіймав міліцейський патруль. Рятуючись від міліції, злодії опинилися на Суринній горі, де в той час перебував радгосп. Попетляв по католицькому цвинтарі, злодії опинилися на західному схилі гори, що виходить на Каменку. Один з них помітив у стіні якусь щілину, що виявилась неглибокою печерою. Благополучно перечекавши в цьому вкритті міліцейську облаву, злодії прийнялися досліджувати печеру й незабаром один з них виявив під каменем присипану землею невелику чашу жовтого металу й досить грубої ювелірної роботи - з якимись буквами по ободку й незрозумілих візерунках.
Перечекавши облаву, злодії незабаром вибралися зі свого притулку й відправилися на свою злодійську "малину". Там вони показали знахідку Лісовикові. Останній визначив, що чаша - неначебто золота! І відніс її знайомому ювелірові. Той дуже ретельно оглянув знахідку й зробив висновок, що річ - дуже стародавня, а напис на ній - швидше за все латинською мовою. Але що саме написано - ювелір затруднявся сказати. Лісовик запропонував ювелірові купити в нього цю чашу, той погодився, але сказав, що запитувану суму може віддати тільки завтра. Лісовик не знав, що ювелір, якому він цілком довіряв, був інформатором НКВС. І коли наступного дня "злодій у законі" з'явився за грішми, його відразу пов'язали.
Виявилося, що та чаша не проста, а дуже навіть історична, і написано на ній: "Rex Germanarius", тобто "Король Германарих"! Можливо, це був кубок самого короля Германариха - хто знає! Експерти, що досліджували знахідку, припустили те же саме, однак додали, що напис, зроблено на місці старого, більше древнього, а сам кубок відлитий, можливо, і в Древньому Римі. Логіка співробітників НКВС була "залізною": раз готи - виходить, німці. А раз німці, виходить, фашисти, значить - вороги! От й "загримів" Лісовик під "разстрільну" статтю. Тільки от куди подівся зазначений кубок - нам невідомо. Незрозуміло, як потрапила чаша в печеру: чи дійсно була залишена в ній готами або принесена туди набагато пізніше.
Згадана таємнича печера в історії Житомира фігурує ще раз, але вже в наші дні. На початку 80-х років минулого століття група житомирських археологів, досліджуючи житомирські підземелля, наткнулася на Суринній горі на прохід у скелі з боку ріки Каменки - приблизно один із входів у житомирські підземелля. Там була виявлений вибитий на скелі напис давньоруською мовою. Про знахідку було повідомлено в пресі. І буквально через кілька днів після публікації напис зник: хтось забрав камінь, на який вона була нанесена.

Автор: Вадим Кіплінг