Часи саблезубих

Приблизно 40 мільйонів років тому внаслідок геологічних катаклізмів частина вищезгаданого материка епохи Мезозою поглинуло море. Однак територію нинішньої Житомирщини катаклізми торкнулися як би всковзь. Океан плескався тепер на її нинішніх південних рубежах, приблизно в тих районах, де зараз перебувають Бердичів, Ружин і Попельня. Свідчення тому - нинішні поклади граніту в цих місцях, породи більш нові, ніж граніти коростенські або овручські.
Динозаври вимерли, з'явилися ссавці на кшталт мастодонтів і саблезубих тигрів. Наступила ера, іменована в геології й історії Кайнозойською. Офіційна наука заперечує появу в ті часи людини, у тому числі й на території нинішньої Житомирщини. Але чи не так це? Якщо в часи динозаврів, 100 мільйонів років назад, на Землі жили люди (або істоти, схожі на людей), то чому б їм не жити 30 мільйонів років тому?
В ті часи на місці Житомира перебувало велике гранітне плато, що як і раніше рослинністю не буяло, так само як і в тваринному світі. На той час ставиться один досить цікавий епізод. В 1969-м року в Коростишівському районі під час розробки гранітного кар'єру після вибуху гірської породи були виявлені уламки каменів з вибитими на них наскальними малюнками, на яких люди зі списами заганяють індрикотерія - величезну, у кілька разів переважаючу розмірами нинішнього слона тварину (більше 4-х метрів висотою!), що вимерла, якщо судити за даними археології, приблизно 10 мільйонів років тому. Знахідку відвезли в Москву й більше про неї не було чутно нічого – скоріше всього, тому, що вона йшла врозріз із офіційно прийнятою в СРСР теорією Дарвіна. Хоча, що дивно, згадування про індрикотерії ("індрик-звір") зустрічається в давньоруському билинному епосі. Про що це говорить? Або коростишівська знахідка підтверджує гіпотезу, що людству набагато більше років, ніж це прийнято вважати нині, або індрикотерії вимерли не 10 мільйонів років тому, а значно пізніше.
Іншої ж знахідки подібного плану відносяться до більш пізнього періоду - до льодовикового.

Автор: Вадим Кіплінг