Вторгнення німецьких військ в наше місто

ВТОРГНЕННЯ
Можливо, залишилися ще в Житомирі старожили, які пам'ятають, відбувалося вторгнення німецьких військ у наше місто. Автор цих рядків раніше не раз чув розповіді на цю тему. Розповідалися вони очевидцями по-різному, однак загальним було одне.
Тактика німецьких військ, що наступали, була не особливо вигадливою й будувалася за рахунок переваги у бойовій техніці - у танках, авіації й артилерії. Особливо в танках. Легкі радянські "бетешки" нічого не могли зробити в танкових боях проти німецьких армад і знищувалися сотнями. Німці попросту ламали своїми танковими клинами нашу оборону, оточували й після «утюжили»-зачищали тих, хто потрапив в оточення. Так трапилося й під Житомиром. Два десятки німецьких танків легко прорвали нашу оборону в районі Станишівки й пішли в східному напрямку. У пролом, що утворився, потікла німецька піхота. 16 липня 1941 року міст, що з'єднує Станишівку з Смолянкою, перетнули перші німецькі мотоциклісти. Подивитися на них висипало на чи вулиці не все міське населення. Колона німецької піхоти проїхала до центра міста. Тут, у районі нинішнього Старого бульвару, їх уже зустрічали хлібом-сіллю. Хто був ініціатором цієї зустрічі й хто персонально зустрічав настільки урочисто окупантів у Житомирі, ми не знаємо. Але такий факт мав місце. Можливо, саме тому в перші дні окупації німці не дуже звірствували, якщо не вважати численні й найчастіше невдалі спроби відшукати й розстріляти кого-небудь із місцевих комуністів або комсомольців. На Богунії окупантами був обладнаний концтабір для радянських військовополонених. Цікавий факт: після того, як Сталін відкрито відмовився годувати своїх полонених, мовляв, таких у нас нема, німці дозволили місцевим жителям носити ув'язненим у концтаборі їжу. Але це тривало недовго: до вересня, коли в районі нинішнього "Дитячого світу" були вбиті декількома пострілами в упор емісари Організації українських націоналістів фракції Андрія Мірошника (т.зв. ОУН-М, оскільки була ще фракція ОУН-Б, керована Степаном Бандерою) Омелян Сенік і Микола Сциборський.