Бердичів.Риса "осілості"

РИСА ОСІЛОСТІ
Чому до 1917 року Бердичів вважався ні багато ні мало - столицею всіх євреїв? І що це за дивна "риса осілості", від якої віяло відвертою дискримінацією?
До 1793 року на території Польщі проживало приблизно 60% всіх євреїв Європи. Жили вони замкнутими громадами, зі своєю релігією й традиціями, займаючись в основному торгівлею. Після анексії Росією Польщі тамтешні євреї, ставши підданими російській цариці, прийнялися енергійно освоювати нові території. А вміння євреїв вести "бізнес" перелякало російських купців. Побоюючись конкуренції, останні звернулися з листом до імператора Павла I, мовляв, обмеж ти, государ, цих іудеїв, обклади торговельними митами!
До честі Павла, він ніяк не відреагував на лист. Не займав євреїв й Олександр Перший, а от його спадкоємець Микола Перший прислухався до голосу російських купців і податки єврейським "бізнесменам" збільшив. Далі Олександр Другий обмежив місця дії "осіб іудейської віри", забороняючи їм вести комерційні справи в столицях - Москві, Петербурзі й Києві, а імператор Олександр Третій саме й визначив ту саму сумно знамениту "межу осілості" для "підданих іудейської віри", мотивуючи це тим, що "іудейські купці ведуть нечесно торговельні справи, на що народ православний образу має". Хоча, швидше за все, головною причиною визначення "риси осілості" стали саме релігійні, а аж ніяк не комерційні мотиви.
"Риса осілості" проходила по лінії Житомир-Бердичів-Одеса. Саме в цих містах до 1917 року з'явилися найбільші в Російській імперії єврейські громади. Що стосується Бердичева, то в 1913 році з 43 тисяч жителів міста до підданих іудейської віри зараховувала себе майже половина його мешканців - 19 тисяч чоловік, а по кількості синагог - 11 - він перевершив навіть Одесу. Кожен третій магазин, кожна третя торговельна крамниця в місті належали представникам місцевої іудейської громади. Цікаво, що в 1898 році саме члени іудейської громади фінансували міські масові святкування з нагоди вступу на престол царя Миколи Другого. І на відміну від тієї ж Одеси або Житомира, у Бердичеві, не дивлячись на його "статус" "єврейської столиці", не було зафіксовано жодного єврейського погрому! У місті мирно уживались представники всіх національностей і віросповідань - напевно, тому, що люди не шукали ворогів серед тих, хто молиться по-іншому або веде комерційні справи набагато вдаліше.