Перша згадка про поселення датована 1683 роком, тоді воно було в складі Речі Посполитої і належало роду Бержінскіх. Саме вони заклали парк, побудували палац, який, з деякими змінами, ми й бачимо. У 1848 році в Андрушівці був побудований цукровий завод, перший в Житомирській області. Швидше за все, саме завдяки цьому в 1859-му році Андрушівка стає містечком, а не селом.

Вже через 10 років, в 1869 році магнат Терещенко звертає увагу на маєток (або на завод?), І викупляє його. У 1873 році завод перебудовується, механізується по першому слову техніки, як для того часу. До речі, завод до цих пір працює. Правда, думаю, вже на іншому обладнанні:) Парк розширюється, палац перебудовується у стилі французького неоренесансу. Щоправда, все це було даремно - після приходу до влади червоних, і що послідувала націоналізації, в 1920 році в палаці розміщувався штаб Першої Кінної Армії, яку ми знаємо, як Армію Будьонного. Це підтверджує і табличка біля входу в будівлю, де тепер знаходиться середня школа. Чергова перебудова будівлі була вже в 1975 році, сподіваюся, більше їх не буде, а от реконструкції - навпаки. Хотілося б бачити в стінах палацу музей, а не школу. До речі, про школи. Артемій Терещенко ще в 1871 році відкрив у Андрушівці училище. Не тільки про наживу дядько думав!



Якщо говорити про парк, то треба згадати про те, що в ньому до цих пір росте коркове дерево та кедри, які побачити можна не так-то вже й часто, принаймні, в наших широтах.