Село Осники підпорядковане Високівській сільській раді. Як говорить легенда, назву село одержало від густих осикових гаїв які росли навколо поселення. Воно розташоване між двох продовгуватих горбів невідомого походження, які знаходяться в 2 км відстані один від одного. Біля одного з них протікає невеличка річка, яку тут називають Микою, вона часто пересихає в жарку погоду. Осники вперше згадуються в праці М.І. Теодоровича під датою 1861 року. Тут на кошти прихожан було побудовано церкву в ім'я Апостола і Євангеліста Івана Богослова.
На той час в селі нараховувалось 47 дворів і 180 селян-кріпаків. Село належало поміщику Виговському та його спадкоємцям. Землі селяни не мали. Лише через 9 років після реформи 1861 року було нарешті складено акт про викуп селянського наділу площею 599 десятин в поміщиці Камілії Виговської та її сестри Сусанни Іздебської. Лише в 1875 році вдалося селян¬ській громаді викупити землю. Школу в Осниках (3 класи) було відкрито в 1892 році. В ній вчилися діти заможних селян. В 1902 році в Осниках було збудовано паровий млин (в 1923 році він вийшов з ладу). На ньому працювало 17 робітників в дві зміни. За добу там мололи 400 пудів зерна. Власник млина Г.Воронов одержував значні прибутки, незважаючи на те, що поруч у селах Високому, Головино та містечку Черняхові теж були млини. Звістку про революцію осничани зустріли зразу ж у 1917 році. В 1920 році в селі створюється комітет незаможних селян (КНС). Головою комнезаму став П. Лук'янчук, членами А. Кучеренко і М. Лук'янчук. В вересні цього ж року на повітовий з'їзд від Осницького КНС були обрані коваль Григорій Юхимович Несенюк та каменотес Данило Семенович Дубенко. На другому з'їзді комнезамів у Житомирі від села Осник був хлібороб Назар Арсенович Шевчук.
В 1921 році в Осниках створюється державний племрозплідник, перетворений пізніше на агробазу. Для цього було виділено 296 десятин землі. Система господарювання була племінно-господарського напрямку. Тут розводили корів червоно-білої породи та свиней білої англійської породи.
З 1921 року в с. Осниках стоїть пам'ятник героям революції з таким надписом: «В пам'ять Всесвітньої комуністичної Жовтневої революції 1917 року. Героям зложившим голови в боротьбі проти Всесвітнього капіталу за визволення трудящих мас всього світу. Осницький комосередок. 1921 рік.». Пам'ятник вистояв навіть фашистську окупацію.
Весною 1924 року в с. Осниках з'явився перший трактор, а трохи згодом організоване машинно-споживче товариство, яке відпускало для користування селянам різний сільгоспінвентар. З 1924 року в с. Осниках діє хата-читальня. її відвідує 97 чоловік. При читальні працюють гуртки: політичний, сільськогосподарський, драматичний. В 1924 році в селі вперше святку¬вали 1 Травня. На свято прибули люди з навколишніх сіл. Святкові колони з портретами вождів Маркса і Леніна та червоними прапорами обійшли навкруг села. На горбі, що височіє між Осниками і Високим осничани зустрілися з жителями села Високого, які вийшли колоною назу-стріч. Відбувся мітинг, селяни послали гарячий привіт керівникам революційного руху, компартії більшовиків, бійцям Червоної Армії.
В 1926 році в селі відкрито початкову школу. З травня організовується і щосуботи прово¬дить заняття природничий гурток (керівник Кучеренко А.), а з вересня цього року в селі відкривається заочне навчання неписьменних.
В 1929 році в Осниках створюється перше колективне господарство - «Новий побут», а ще через рік - друге - «Ім.. 13-річчя РСЧА» В 1932 р. артілі злилися в одну, яка з 1938 року носила ім'я Чкалова. Першим головою колгоспу «Новий побут» було обрано Ігнатюка Гаврила Пилиповича, 1909 р.н., безпартійного, який помер в 1935 році. Після нього головою колгоспу було обрано Миколу Гавриловича Несенюка.
В 1935 р. в селі відкрито семирічку (першим директором її був А.П. Кисельов). Під час Ве¬ликої Вітчизняної війни десятки осничан воювали з німецькими загарбниками в рядах Радян¬ської Армії та партизанських загонах. 18 серпня 1943 року в наших краях загинув партизан села Осник Адам Нечипоренко, якому в центрі села споруджено пам'ятник. Тридцяти воїнам, які полягли за визволення села, встановлено обеліск. Село Осники визволено від німецько - фашистських загарбників 29 грудня 1943 року, того ж дня що й смт. Черняхів. З села Осник вий¬шов генерал Радянської Армії Рабощук Володимир Микитович, в даний час проживає в м. Києві, пенсіонер. За післявоєнний період в селі побудовано більше сотні хат, новий клуб, школу та інші культурно-побутові заклади та виробничі приміщення. З села вийшло більше десятка вчителів, така ж кількість медпрацівників, десятки агрономів, зооветспеціалістів та інших працівників.
В господарстві було 1383 га угідь в т.ч. 917 га орної землі. В господарстві було 7 тракторів, 2 комбайни, 4 вантажних автомобілі і багато іншої сільськогосподарської техніки.
В 1996 році на базі колишнього КСП ім.. Чкалова було організоване ЗАТ «Осники». Земля і майно даного товариства розпайована, більше 300 жителів отримали майнові сертифікати на право власності на землю та земельні акти. Активна співпраця ЗАТ «Осники» та ВП «Осники» ЗАТ «Петроімпекс» на протязі 1996-2003 років давала позитивні результати, що дало можливість не тільки забезпечити повний обробіток землі, вирощувати непогані врожаї зернових і інших культур, а й надавати необхідну безкоштовну допомогу малозабезпеченим, інвалідам війни і праці та солдатським вдовам.
В даний час відбувся занепад виробництва, земля і майно передано в оренду.
В селі працює клуб, бібліотека, медпункт, магазин, загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, де навчається 200 учнів. Працює кам'яний кар'єр, в ньому видобувають якісний лабрадорит.





" Історія Черняхівщини: етапи становлення і сучасність."-Ж.:ОП"Житомирська облдрукарня",2009.-848с.;іл