Мала Горбаша - село Черняхівського району розташовано за 5 км від районного центру та за 18 км від обласного.
Назва села за розповідями старожилів походить від того, що на території місцевості, де нині розташоване село були малі горби залежів рудої глини. Тому наші діди- прадіди займались таким ремеслом як гончарство. Найкращим гончарем був Сергійчук Пилип Андрійович.
Село засноване в 18 столітті. Тут був маєток німецького поміщика Ріхарда. Маєток стояв в гарному місці, обсаджений з двох сторін чудовими садами, які переходили в гаї. Мешканці села ходили найматись на роботу до пана. Радянська влада була встановлена в 1918 році.
У колишньому панському маєтку відкрили школу. Вчителем працював колишній офіцер царської армії Городнюк Максим Петрович. Його жінка Марія походила з багатого роду литовських князів. Пізніше Максима Петровича та ще трьох односельців було репресовано за те, що він не захотів відректись від звання офіцера царської армії і розстріляно. Така ж доля спіт¬кала і Ковальчука Олександра Євтуховича, Шевчука Андрія Пилиповича, Городнюка Антона Арсеновича.
1933 рік приніс багато горя та страждань . В селі вимерла багатодітна сім'я (11 дітей) Зінчука Омелька. Був один випадок людоїдства. Ковальчук Степанина Марківна, закликавши до себе сусідську дівчинку Уляну Самчук, вбила її і, зваривши , з'їла. Степанину забрали і більше вона в село не повернулася.
В 1922 році був організований колгосп імені Чапаева, який з 1928 року перейменували в колгосп імені Сталіна. Першим керівником колгоспу був Сергійчук Андрій Пилипович , його наступник - Сергійчук Артем Володимирович. У 1938 році колгосп став міліонером. Вирощу¬вали зернові, овочі та баштанні культури. Було посаджено 10 плантацій хмелю. Колгосп мав 800 га земельних угідь.
Напередодні війни в селі нараховувалось 90 дворів та 320 жителів. Вже у липні 1941 року село зайняли фашистські окупанти, 120 жителів села воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни, з них 70 загинуло. Двох молодих людей було розстріляно за зв'язок з партизанами. Па¬ртизанською розвідницею була Самчук Анастасія Федорівна, а зв'язковим - Сергійчук Микола Григорович. Односельчанин Зінчук Опанас Омелянович постачав партизанам харчі. Чотирьох на той час молодих людей, було вивезено на примусові роботи до Німеччини : Сергійчука Тимофія Андрійовича, Бежину Любов Іванівну, Пузовикову Уляну Сергіївну, Кальчук Ольгу Миронівну, які всі потім повернулися в село.
В післявоєнні роки початкову школу в селі очолив фронтовик Ханецький Василь Сергійович, який пропрацював на педагогічній ниві 35 років і виховав не одне покоління малогорбашівців . Багато з них на даний час працюють лікарями, вчителями, військовими, і є достойними громадянами. Село гордиться славними земляками:
- Сергійчук Михайло Андрійович до війни закінчив хімічний факультет Житомирського пе¬дінституту , воював під знаменами 4-го Українського фронту, дійшов до Кавказу де і закінчив війну. Після війни вступив до Московської військової академії та продовжував службу в рядах Радянської армії. Вихідці з села - Кальчук Ніна Михайлівна (1950-19б0рр) , Петрук Володимир Сакович (І950-І9б0рр), Сергійчук Віктор Васильович (1970- І980рр) - очолювали Малогорбашівську сільську раду.
Нині в селі 119 дворів, 269 жителів. У 1990 році побудовано нове приміщення початкової школи, в якому на даний час розміщений Малогорбашівський дошкільний навчальний заклад. В селі є бібліотека, сільський клуб, фельдшерський пункт, магазин.

" Історія Черняхівщини: етапи становлення і сучасність."-Ж.:ОП"Житомирська облдрукарня",2009.-848с.;іл