Село Городище розташоване за 18 км на південь від районного центру та за 17 км на південний захід від м. Житомира і відноситься до Городищенської сільської ради, територіальні землі за якою закріплені на площі 1253 га. На цій території проживає 489 жителів, переважна частина з них пенсіонери.
Городище - село древнє. Його назва походить від великого урочища"Вали", яке розташоване за 200 метрів від села на західній околиці. "Вали" складаються з двохярусного пагорба круглої форми, між якими викопаний глибокий рів. Старожили розповідають, що раніше "Вали" були трьохярусні, але один із них зруйнувався, осів з часом. За розповідями старих легенд "Вали" були збудовані для захисту населення від набігів кочівників. По ліву сторону "Валів" протікає дуже давня річка Свинолужка. За розповідями старожилів по обидва боки річки ріс великий дубовий ліс. Через ліс до "Валів" було прокопано рівчак, по якому рів між валами заповнювався водою. Під землею був викопаний підземний хід, який виходив на східну околицю. Урочище "Вали" зразок трипільської культури, воно позначено охоронним номером №2004 .
На східній околиці села знаходиться «Лиса гора» - поселення перших скіфських племен. Про це свідчать археологічні розкопки, які проводили наукові працівники житомирського обласного краєзнавчого музею. «Лиса гора» є також історичною пам'яткою епохи палеоліту і по¬значено охоронним номерним знаком 3298.
На терені сучасної Житомирщини відома єдина пам'ятка ащельської епохи - палеолітична стоянка с.Городище. її у 1959 році виявив уродженець села Андріївки нашого району археолог-краєзнавець Василь Олександрович Місяць (1911-2000 pp.). стоянка займала високий горбоподібний останець лівого берега р.Свинолужки в урочищі «Лиса гора» поблизу південно - східної околиці с.Городище Черняхівського району.
На думку вчених ця стоянка виникла близько 150-110 тисяч років тому. Під час розкопок тут було зібрано 611 знарядь праці, зокрема рубила, колуни, наконечники, сікачі, гостроконечники, ножі, скребачки, скобелі та проколки.
Перша згадка про Городище записана в одному з літописів в «Повісті минулих літ».
В XVIII столітті в селі з'явилися німецькі колоністи, які побудували своє поселення і назвали його карлівкою, але навколишній люд називав їх городищанами.
Колоністи в 1893 році відкрили національну школу, де один вчитель навчав 30 учнів. В XIX столітті в селі було споруджено церкву - часівню, яку спалили під час відступу німецьких військ. При відступу німецьких військ колоністи виїхали і Городище як поселення лишилося чисто українським.
У 80-роки XX століття в селі проживало 859 чоловік. У селі працювала до недавнього часу восьмирічна школа, де 10 вчителів навчали 147 учнів. Є Будинок культури на 250 місць, дві бібліотеки з книжковим фондом 11,5 тис. примірників, фельдшерсько-акушерський пункт, поштове відділення, сільський магазин.
Активну участь приймали городищенці у боях за визволення країни від німецько-фашистських загарбників. Серед 160 учасників великої Вітчизняної війни, які брали участь в боях за звільнення території від фашизму 90 загинуло смертю хоробрих. На честь них в центрі села збудований обеліск. У трудових буднях односельчан проходила відбудова села та його со¬ціально-економічний розвиток. У післявоєнний період виросла ціла кагорта трударів.
По праву ми пишаємося нашими земляками орденоносцями: Яковенком Михайлом Олександровичем, Кравчуком Миколою Володимировичем, Кравчук Лідою Михайлівною, Поліщуком Олександром Васильовичем, Андрущенком Михайлом Михайловичем, які за свої досягнення в праці нагороджені високими державними нагородами.
Чимало славних родин проживає в селі це працьовита дружня сім'я Шариків Миколи Сер¬гійовича та Галини Іванівни, родина Кравчуків Миколи Володимировича та Антоніни Романівни, родина Кравчуків Степана Романовича та Галини Антонівни.
Все нові і нові будинки зростають у зелені садів села. У 1996 році в село переселилися 34 родини з чорнобильської зони, село оновилося вулицею Новою. Майже кожна сім'я має природний газ, збільшується кількість дворів, які мають у своєму користуванні автомобілі. В TOB «Агрофант», яке очолює Кравчук Станіслав Максимович працює 20 працівників, які обробляють 350 га землі.
Але реформа сільськогосподарського виробництва значно змінила підхід до колективних форм господарювання, селяни стали в більшості обробляти землю самі. Хоч результати від такого господарювання не поліпшилися, а частина земель перестала оброблятись.
Увагу територіальної громади села на соціально-економічний його розвиток спрямовує сіль¬ська рада. Де 15 депутатів вирішують злободенні питання громади, турбуються про їх соціальний захист. Виконавчий комітет сільської ради утворено у складі 5 чоловік. Основними завданнями є забезпечення збалансованого соціально-економічного розвитку підвідомчої території, наповнення місцевого бюджету. На території ради станом на 01.01.2008 р. проживає 489 громадян, в тому числі 260 пенсіонерів, 85 учасників війни, 1 учасник бойових дій, 4 інваліди війни , 3 багатодітні сім'ї.

" Історія Черняхівщини: етапи становлення і сучасність."-Ж.:ОП"Житомирська облдрукарня",2009.-848с.;іл