Село Ксаверівка - побудоване в 1922 році. Походження назви села стверджують матеріали Житомирського Державного архіву. Землі, де тепер розташоване село, мали назву "Новопільська ферма" і були частиною володіння роду Дворницьких. "Новопільську ферму" поміщиця спочатку здала у чини своєму родичеві Савелію і переписала на його ім'я. Тоді він дав своєму маєткові назву "Савелівка". Поступово із Савелівки село стало носити назву "Ксаверівка".
Житомирський державний архів свідчить, що в списку землевласників і орендаторів Волинської губернії 1913 р. по Житомирському повіту ст.3,22,28,33 ферма Ксаверівка вперше згадується в друкованих довідниках у 1906 р. по Пулинській волості. Вона мала 9 дворів, 147 жителів "обоего пола".
27 липня 1922 року в садибі багатія Борківського, який в революційний період втік у Польщу, під невисокою яблунею зібрались 15 демобілізованих червоноармійців шести національностей і вирішили нікуди не їхати (бо їх батьківщина була в "капіталістичному ярмі") та утвердити сільськогосподарську комуну. її керівником обрали латиша Карла Івановича Каллера.
На перших порах це було незавидне господарство. Почали господарювати з 1 січня 1923 р. Одержали по акту 83 десятини землі, 6 напівзруйнованих будівель, 2 коней, віз, борони, ста¬ренький плуг.
Проте вісті, що створено комуну швидко полетіли від села до села. До неї записувались бідняки, демобілізовані червоноармійці. Не дивлячись на численні переслідування з боку куркулів, комуна міцніла і розстроювалась. З перших днів розпочалось будівництво тваринниць¬ких приміщень. Були побудовані кузня, столярні та кравецькі майстерні, жилий гуртожиток.
Нелегко жилось комунарам в перші роки - не вистачало робочих рук, доводилось працювати з ранку до пізнього вечора. Не все гаразд було і з продуктами харчування.
Але комунарі дивились в майбутнє міцним товариством та колективною працею вони перемагали труднощі. Ось що писала на той час газета "Вісті": "Комуна показує сільській бідноті те, як перемогти злидні, як правильно ходити коло землі й разом з тим вона була зародком побуту нового села".
Протягом короткого часу комуна поповнилась бідняками. В 1925 р. в комуну приїхало 18 дівчат з Житомирського будинку підлітків і невдовзі всі вони: Ніна Цимбалюк, Анастасія Риженко, Маруся Вознюк, Феня Порхун, Галя Маринович, Текля Скворцова, Люша Кіреєва та інші - стають гарними комунарами, а тому виникла необхідність у будівництві дитячих ясел, школи, медичного закладу, їдальні. Все це було збудовано в 1925 році.
В цьому році у селах Новопіль, Вишпіль, Мокренщина були засновані відділення Ксаверівської комуни.
Скромна та благородна і в той же час нелегка праця комунарів принесла неабиякі госпо¬дарські успіхи. Вони збирали з гектара по 20-25 цнт. пшениці. В 1926 р. зразково-товарна ферма комуни домоглася всесоюзного рекорду по надоях молока, за що одержала десять тисяч кар¬бованців премії. За 4 роки комуна придбала техніки на 11 тис карбованців.
В комуні велася науково-дослідна робота, була своя агрономічна лабораторія, метеороло¬гічна та контрольно-насіннєва станції, дослідні ділянки, застосовувались нові агрохімічні прийоми. Всім цим керував досвідчений агроном Віктор Павлович Савицький.
Велика увага приділялась створенню кормової бази для тваринництва, якісний добір ма¬точного поголів'я. В цей час приділяється значна увага підвищенню культурного рівня комунарів. Було придбано бібліотеку, обладнано читальний зал, створено духовий оркестр, працювали літературний, драматичний, агрономічний гуртки, випускалась стінна газета.
В 1927 р. за високі досягнення продемонстровані на Всесоюзному огляді колективних гос¬подарств по вирощенню хмелю всесоюзний центральний виконавчий комітет нагородив комуну дипломом І степеню.
Великою радістю в житті комунарів було 7 листопада 1927 року з нагоди 10-х роковин Жов¬тня, її було нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. В цьому році в с. Ксаверівці засяяли електричні лампочки, а через деякий час село було радіофіковано.
На той час в комуні було міцне господарств: понад 1 тис. гектарів орної землі, більше 400 голів худоби, на полях працювали трактори, косарки, сівалки та інші машини.
Всім складним життям комунарів керувала рада. В 1927 році в партійному осередку нараховувалось 62 комуністи, що було набагато більше ніж у всьому Черняхівському районі. Секретарем партосередку був. О.О. Дзябченко, а секретарем комсомольської організації - А.Р. Трохименко.
Переймати досвід Ксаверівської комуни приїздили численні делегації з усіх кінців світу -з Англії, Польщі, Угорщини, Німеччини. Комуна несла у навколишні села високу культуру та організованість.
В 1926 р. першою на Україні за кермо трактора сіла дівчина Єфросинія Войкто (Порхун). Через декілька років її приклад наслідували Катерина Висоцька та Ніна Петрук.
В 1927 році механізаторам комуни випала велика честь взяти участь у спорудженні мавзолею В.І. Леніна. Під керівництвом Марка Прохорова трактористи комуни А. Горбатюк, О. Порхун, А. Дмитрук, Сих, Боровий та інші перевозили відшліфований вмілими руками майстрів Головинського кар'єру гарний лабрадорит на станцію Горбаші.
З самого початку існування комуни всіх її членів об'єднало палке почуття інтернаціональної єдності. Свідченням цього є те, що за національністю склад комуни був різноманітним. Тут жили українці, росіяни, латиші, поляки, чехи, євреї, німці, литовці.
Ксаверівська комуна була першим зародком соціалізму, вона стала прообразом нового соціалістичного господарювання, прикладом колективної праці, колективного розподілу і споживання результатів цієї праці. Своїм прикладом комуна сіяла зерна нового, щасливого і заможного майбутнього життя для селян. І ці зерна дали буйні сходи.
Приклад комунарів був підхоплений і використаний селянами при проведенні колективі¬зації на селі. Ксаверівка виховала багато кадрів і дала досвідчених господарів для багатьох колгоспів. З початку колективізації 200 комунарів пішли в села допомагати організовувати колективні господарства. Використавши досвід комуни, утворились колгоспи в селах Новопіль, Вільськ, Крученець, Клітище, Плехів, Вишпіль.
В 1931 р. вноситься рішення про утворення на базі майстерні в с.Ксаверівка машинно-тракторної станції, директором якої був призначений Каллер К.І. В 30-х роках с.Ксаверівка розбудовувалось. На будівництво села приїхали демобілізовані червоноармійці з м.Житомира.
Комуна переходить на статут сільськогосподарської артілі. В січні 1935 р. ксаверівці одержали акт на вічне користування землею. Естафету комуни прийняв колгосп 5-річчя Жовтня, головою колгоспу обрано Бойківського.
З кожним роком село красивішає, будуються нові будинки. Гордістю села є прекрасні трударі, яким Ксаверівка стала рідною домівкою, створились трудові династії комунарів, які пустили міцне коріння. Про кожного з них можна було писати книги, складати легенди.
Дворницька Анастасія Борисівна народилась в 1911 р. в селянській родині. В 4 роки лишилась вона сиротою, померла найдорожча в житті людина - мати. У 7 років Настя змушена піти в найми, щоб заробити собі кусок хліба та одежину. Вона пасла корів в хазяїв. В 1924 р. старша сестра її пішла в Ксаверівську комуну, а коли Насті було 14 років то ї її сестра забрала в комуну. Рік працювала на різних роботах, а потім пішла на свинарник. Тяжкою була та праця для ще юної дівчинки.
Тяжким було і життя перших комунарів, жити доводилось в гаражі лише на зиму вселились в хати. Таке життя для Насті було звичним, вона не боялась найтяжчої роботи. В 1928 р. пішла працювати на корівник і так почалась її 45 річна біографія доярки. Так саме 45 років доїла вона корів.
Починала з нічого, а вже в 1938 р. її названо в числі передовиків комуни разом з агроном Савицьким Віктором Павловичем та трактористом Андрієм Дьохтяруком.
В серпні 1960 р. громадськість колгоспу відзначили тридцятирічну бездоганну роботу пе¬редової доярки Анастасії Борисівни Дворницької. Вона за цей час надоїла 973 тонни молока та навчила своїм прикладом багато доярок. Вона першою на селі здала своїх гарно роздоєних корів молодій доярці Ользі Чумак, а собі взяла первісток і одержала від них за рік по 2200 кг молока. Відзначили ці успіхи в серпні 1960 р. газети "Колгоспне село", "Радянська Житомирщина" та журнал "Україна". В 1965 р. її обирають депутатом обласної ради народних депутатів кількох скликань.
Анастасія Борисівна нагороджувалась багатьма нагородами "Орден Трудового Червоного Прапора". Линула слава про передову доярку Дворницьку А.Б., яка трудилась на фермі рідного колгоспу більше 45 років, не тільки в районі, а й за межами нашої області. Любов до своєї професії передала своїм дітям та онукам. 7 дітей, 23 онуки і більше 40 правнуків та праправнуків, її справу продовжують діти та онуки.
Старша донька Марія пропрацювала дояркою також більше 40 років. 77 років не заростала стежина від оселі Дворницьких до тваринницької ферми. її добрі традиції продовжили невістки Галина та Людмила Дворницькі, менший син Володимир та онука Климчук Ірина.
На передодні Великої Вітчизняної війни Ксаверівський колгосп ім.5-річчя Жовтня передовий в районі. В колгоспі 200 голів ВРХ, 40 племінних свиноматок, птахоферма, вівцеферма, надої молока по 3 тис. кг. від корови на рік. Зернових зібрано по 18 цнт. га, хмелю 16 цнт. сухих шишок, сіна - 40-45 цнт. Ударно працюють Нечитайло Емілія, Федорович Ольга, Фелонюк Уляна, Білогородська Єва, Климчик Надія, Хаврич Вікторія, Лінкевич Антоніна, Малярчук Ганна, Лисак Ганна.
На все життя закарбувалась у пам'яті війна, коли гітлерівська Німеччина віроломно напала на нашу країну. 94 жителі с.Ксаверівка брали участь у Великій вітчизняній війні, з них 62 - загинуло, 60 - було нагороджено орденами та медалями Радянського Союзу. В період німецької окупації в селі діяла підпільна організація. її членами були Білий Т.М., Васильєв М.К., Федорович О.Т., вони вели антифашистську агітацію, в партизанські загони направили 18 чоловік. Група була зв'язана з партизанським загоном Малікова. Фашисти по-звірячому закатували комуністів - М.Васильєва, І.Конопацького, П.Барановського, У.Лаговського, Бідуна та Єгорова, фашисти знищили будівлі, забрали коней та корів, нанесли колгоспу збитки на 10 498 333 крб. (ЖДА ф. 2631 ОП 36 78, арк. 201-205).
На честь загиблих воїнів визволителів в селі в 1954 році на братській могилі встановлено обеліск. В братській могилі покоїться прах 21 воїна, які воювали на території Черняхівського району, та зокрема на території с.Ксаверівка, з них відомі троє: росіянин лейтенант - Філімонов Михайло Іларіонович та рядовий - Колупаєв Овсій Федорович, осетин - молодший лей¬тенант Аришиєв Магомед Бердійович.
Закінчилась війна. Потрібно було починати все з початку, бо усе було зруйноване, понівечене. Потрібно було відбудовувати сільське господарство. Мало чоловіків повернулось з фронту, але жінки і підлітки з великою активністю беруться за цю справу. Робиться все вручну: сіють, садять городину, відремонтовують хмільники, будують нові приміщення.
До війни головою колгоспу обрано Васильєва Семена Аристарховича 1913 р.н. З перших днів війни його було призвано на фронт. На фронті був командиром та в одному з боїв був тяжко поранений, залишився без руки і в 1944 р. його було комісовано. Повертаючись з фронтів Великої Вітчизняної війни до рідного села, за околицею його зустрічали всім селом. Вдома він не застав батька, рідного брата, які були закатовані фашистами. З перших днів повернення зразу приступив до керівництва господарством.
Під час війни 1941-1945 рр. Загинуло та не повернулось з фронту 62 мешканці с.Ксаверівка. На каторжні роботи до Німеччини було відправлено багато молоді. Із них Тоня Продоус та Оксана Цимбалюк загинули. В селі залишилось 55 вдів, більше 120 сиріт, дітей які не знали батьківської любові. Солдатські вдови:
Федорович Ольга - 3 дітей
Фелонюк Уляна - 3 дітей
Нечитайло Емілія - 3 дітей
Куденко Єва - 2 дітей
Сладківська Ніна - 2 дітей
Куліш Ганна - 3 дітей
Риженко Анастасія - 2 дітей
Хаврич Вікторія - 2 дітей
Турчанова Марія - 1 дитина та ін.

Ці героїчні жінки пережили тяжкі дні фашистської окупації, зазнали горя та знущань. Після визволення села відбудовували рідний колгосп, обробляли землю, вирощувати хліб, виховували дітей і з сердечним щемом чекали втішних вістей із фронту.
Після війни колгосп було відроджено. В с. Ксаверівка працювала дільнична лікарня на 25 ліжок, яка була побудована в період комуни, функціонував клуб на 250 місць, бібліотека, школа, магазин. В 1951 р. колгосп ім..5-річчя Жовтня перейменовано в колгосп ім.19 Партз'їзду.
З 1959 р. колгосп ім.19 Партз'їзду очолював Приймак Анатолій Касянович
Народився Анатолій Касянович 17 лютого 1922 р. в с. Вільськ, Черняхівського району, Жи-томирської області в селянській родині. В 1925 році помирає його батько - Приймак Касян Михайлович. Мати Марія Іванівна сама виховувала двоє дітей. Приймак Анатолій Касянович в 1941 р. закінчив 9 класів Вільської середньої школи. В 1943 р був призваний в діючу Армію. Учасник бойових дій І Українського фронту, стрілок кавалерійського полку, закінчив війну у Монголії з І Українським забайкальським фронтом. Був двічі поранений. В 1955 р. вступає в Ле-нінградське військове училище.
Але любов до землі тягла його в рідні краї. В 1947 р. повертається в с.Вільськ. В 1949 році поєднує свою долю з фронтовичкою Хращевською Євгенією Григорівною, яка після війни за на-правленням прийшла працювати фельдшером у Ксаверівську дільничну лікарню. Євгенія Григорівна ще юною пройшла всю війну санітаркою і дійшла до Берліна.
Анатолій Касянович за час керування господарством був хорошим господарем на землі та вмілим організатором.
В 1972 р невпізнано змінилося село. Всі вулиці асфальтовані, побудовані нові будинки, у кожному будинку телевізор та радіоприймач. В господарстві поголів'я ВРХ було більше тисячі голів, тракторна бригада, будівельна бригада. Вирощувались високі врожаї сільськогоспо-дарських культур, з 1 га збирали по: 28-30 цнт. зернових, 200-250 цнт картоплі, 10 цнт льону, 18 цнт шишок хмелю. Господарство було одним з найкращих в області по виробництву молока на 100 с/г угідь та виробництву м'яса. В 1972 р. господарство відзначило 50-річчя села та за-снування комуни.
Михайло Климчук. Сім'я Климчуків була в комуні з перших днів. До війни Михайло Сте¬панович був обраний секретарем комсомольської організації в с.Ксаверівка. Приймав саму активну участь у громадському житті села. Неодноразово обирався депутатом Клітищенської сільської ради. В 1939 р. був призваний на дійсну військову службу. Війна застала його на службі в Армії. Брав участь в блокаді Ленінграда. Числився загиблим.
В 1986 р. була утворена Ксаверівська сільська рада, куди увійшли два населених пункти с. Ксаверівка та с. Крученець. Головою Ксаверівської сільської ради було обрано Федорович Тамару Григорівну, яка працювала по 1994 р. аж до виходу на пенсію. З 1994 р. по 1997 р. сільську раду очолював Чумак Микола Сергійович. З вересня 1997 р. сільським головою обрано Бойко Людмилу Анатоліївну.
В Ксаверівці стало традицією проведення свята села, де вшановуються ветерани, засновники села. Вшановуються ветерани війни та праці.
Довідка колгоспу ім.19 Партз'їзду с.Ксаверівка за 1969 р. свідчить: "Доярка Продоус Галина Андріївна щорічно перевиконує взяті соціалістичні зобов'язання. За 11 місяців 1969 року надоїла 2941 кг молока від корови. Послідуючі роки 3200, 3400, 3500 кг молока від корови. Вона була одною з кращих доярок в господарстві, районі. Нагороджена Орденом Жовтневої революції та багатьма медалями.
Кожного року проводяться змістовні свята "Зажинки", "Обжинки" з участю багатьох жи¬телів, молоді, дітей, старожилів.
Підводились підсумки після збирання врожаю зернових: механізатори несли останній сніп і звітували перед громадою про закінчення збирання врожаю.
Після закінчення збирання врожаю хмелю плели вінки з хмелю, їх прикрашали квітами, співали українських пісень і йшли звітувати до правління колгоспу. Вінки вручали керівнику господарства.
В 2007 р. Ксаверівка відзначала 85 річний ювілей села. В селі Ксаверівка знаходиться 141 господарство, в яких проживає 400 громадян. В селі функціонує лікарська амбулаторія загальної практики сімейної медицини, початкова школа, відкрито дошкільний заклад, працюють будинок культури, бібліотека, три торгові точки.

" Історія Черняхівщини: етапи становлення і сучасність."-Ж.:ОП"Житомирська облдрукарня",2009.-848с.;іл