Село Жадьки розміщене в північно-східній частині Черняхівського району і межує з Радомишльським районом. Село знаходиться на відстані 25 кілометрів від районного центру і за 45 кілометрів від обласного центру - міста Житомира і являється адміністративним центром сільської ради. До його складу входять також села Карла Маркса та Нераж. Тепер в селі проживає 587 чоловік, в с. Карла Маркса - 98 чоловік, в с. Нераж - 106 чоловік. В даний час на території Жадьківської сільської ради зменшується населення, причина - переважання смертності над народжуваністю, а також міграція молоді до міст.
Історія села Жадьки охоплює майже три століття, перші відомості про село датуються 1784 роком.
На той час жителів у селі було 96 чоловік, а землі - 2059 десятин. Земля, де виникло село, належала Антонію Червінському, скарбнику Київському, про що збереглися архівні відомості. А Червінський частину землі подарував місцевій церкві, це були переважно сінокоси. В той час жителі села були дуже бідні, жадні куска хліба. Старожили села так і пояснюють по¬ходження назви села - Жадьки, яка у зміненому часом вигляді існує і тепер. Тяжкою працею на панському полі було життя селян, пани мінялись, а життя селян не по-кращувалось, на зміну панові Червінському прийшов пан Глимбоцький, але він не довго володів землею, програв її у карти разом з маєтком, що викликало у селян велику надію і радість. Громада села на своєму сході вирішила викупити у пана землі у спільне користування. Та не су¬дилося, ловкий махінатор, судовий посередник Радомишльського повіту Міклуха обманом придбав купчу на землю пана Глимбоцького. Жив він у панському маєтку в центрі села, продовжував гноблення селян. Таким тяжким життя селян було аж до Великої Жовтневої революції 1917 року.Інше трактування назви села Жадьки повя'зують із тим, що через село проходив чумацький шлях, який пересікала річка Глубинець. Чумакам треба було докладати значних зусиль для того, щоб переїхати з одного берега на інший з наповненим возом чи гарбою, чумакам треба було допомагати один одному випихати вози на другий берег річки. З боків та ззаду воза чумаки підпирали та допомагали волам виїхати на рівнину, при цьому промовляючи «жать-жать». І так по черзі робили за кожним возом, долаючи важкі місця.
Після цього дорога була кращою, і чумаки, відпочиваючи, курили люльку та говорили «Сюдою ми уже не раз проїжджали», вираз «не раз» з часом видозмінився і дав назву селу Нераж. Подолавши важкий шлях, минувши Нераж, чумаки відпочивали та давали волам від-починок, щоб вони попаслися і висох на них піт. Після того, як воли обсохли, попаслися, чумаки також відпочили, із словами «Пора залишати цю потіївку». Вирушали далі. Звідси, ймовірно, походить і назва села Потіївка, яке межує з селом Нераж.
Повернемось назад до місця, де чумаки долали річку Глубенець. З часом тут поселились люди і вже вони допомагали чумакам. Чумаки говорили «Як добре, що прийшли Жатьки і допоможуть нам перебратись на другий берег річки»
Цей вислів «жатьки» і закріпився за поселенцями. В процесі подальшого розвитку села було видозмінене «Жатьки» на «Жадьки», так і з’явилася назва села.
Що це було дійсно так, свідчать назви родинних династій, які понині живуть у селі. Напри-клад, родина Наумчуків, одних із засновників села. Прізвище Наумчук походить від слів «На» «Ум», мовби їм на ум прийшла добра думка поселитись в цьому місці, допомагаючи чумакам вони отримували певну винагороду. Родина Кушніруків бере свій початок від перших кушнірів, які шили одяг і продавали чумакам. Родина Мельниченків, які побудували млин - вітряк, мололи зерно на муку і обмінювали або продавали її. І понині лівий берег річки Глубинець, що протікає через село, називають «Гребені». Це було найвище місце, де виникло поселення, ніби гребінь. Так виникло прізвище Гребенюк. Коріння родини Смоличів бере свій початок від перших жителів села, які займались збиранням смоли з сосни, так як поселення виникло посеред лісу.
Специфіка занять жадьківчан, а саме перевага промислів над землеробством, пояснюється тим, що тут переважають дерново-підзолисті та піщані ґрунти, які є малородючими, не давали добрих врожаїв. Ситуація дещо змінилася в середині XIX століття, коли в наші краї переселили чехів, які принесли більш високу культуру землеробства, навчили використовувати органічні до¬брива для покращення родючості землі, а також навчили вирощувати нові сільськогосподарські культури, зокрема хміль. До речі хміль і став візитною карткою села Жадьки на все XX сто¬ліття. Особливістю села Жадьки стало ще і те, що воно розташувалось на межі двох губерній - Волинської та Київської. І понині в селі стоїть межовий знак - кам'яний хрест, який показує, що одна частина села відносилася до Волині, а інша - до Київщини, відповідно до Житомирського і Радомишльського повітів. До складу села входять три поселення - Жадьки, Стовпня, Мар'янівка. В старих архівних відомостях відмічено, що Мар'янівка розташована на ручаї Жадькове, який є назвою витоку із старого болота. Вважається , що найстаріше поселення Стовпня найбільш обжите, землеробське, з добрими грунтами, а Мар'янівка - наймолодше. Мар'янівка названа в честь спадкоємиці Мар'яни.
Поселення Жадьки, правильна назва Жатьки, відоме із стародруків з 1888 року. Піщана земля, зарослі сосняків, тому житло будували на полянах. Добре збережений боровий ліс Ко-билиця був вирізаний в часи першої світової війни (1914-1918 p.p.)
Звістка про перемогу Великої Жовтневої революції в Петрограді чудом дійшла в село з міста, її передав житель с.Жадьки Бондарчук Сава Федорович, що служив у той час в резерв-ному лейб-гвардії Литовському полку, 12-ій роті. Полк перейшов на сторону революції і брав участь у революційних діях в Петрограді. Селяни прогнали управителя Міклуху і поділили землю між собою. Та налагодити життя по новому було важко, бо у 1917-1918 роках змінилось багато «влад» : німецька, гайдамацька. Підтримана панською Польщею.
Минули роки, прийшло мирне життя на землю України, села Жадьки. На території села утворились 4 колективні господарства - «Перемога», «Нове життя», ім.. Паризької комуни, ім..Карла Маркса, в кожному колгоспі у довоєнний час були збудовані добротні приміщення - тваринницькі, комори, хмелесушки, клуби, у кожному клубі був свій духовий оркестр. Стало за¬можніше жити село, у 1918 році відкрилась початкова школа у хаті громадянина Кривенка Савки, будівля оновлена і є і тепер.
У 1932 році школу реорганізували у семирічну і перевели у новозбудоване приміщення. В той час в селі було ліквідовано неписьменність серед дорослого населення.
В липні 1941 року в село ввірвались німецькі загарбники. Ніби чорна хмара нависла над жителями села. Щоб залякати населення села фашисти восени 1941 року розстріляли двох комуністів села - Процента Сергія Несторовича та Бурківського Олександра Петровича. Потім у німецьку каторгу було вивезено 35 чоловік молоді з яких декілька чоловік додому не повернулись, загинули у неволі. Громадські будівлі колгоспів зруйновані, худобу реквізували військові власті. За роки окупації село зробилось « як розгороджений двір».
На фронт було призвано більше 500 чоловік з території Жадьківської сільської ради, з яких 169 загинули смертю хоробрих. У партизанах були Гресь Дмитро І., Кривенко Дмитро С, та інші, нажаль нікого з них уже нема в живих. У боях за визволення населених пунктів Жадьківської сільської ради в листопаді - грудні 1943 року загинули 144 чоловіки, рядові бійці і офі¬цери Радянської Армії, які поховані у братських могилах на кладовищах наших сіл. Імена загиблих багатьох не встановлені. На території Жадьківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів у 1975 році споруджено обеліск загиблим односельчанам, імена їх викарбувані на обеліску.
Жителі Жадьківської сільської ради по праву пишаються подвигом земляка, Героя Радян¬ського Союзу Тишкевича Василя Антоновича, уродженця села Нераж. У нагородному листку командира стрілецької роти, капітана Тишкевича В.А. по військовому лаконічно записано « За час боїв 14 і 15 січня 1945 року ротою було знищено близько 170 солдатів і офіцерів противника і взято в полон 22 гітлерівці. Особисто в цих боях знищив 15 ворожих солдатів». Вісім років по війні провів Тишкевич В.А. на госпітальному ліжку, сімнадцять операцій витримало тіло воїна. Йому, сповитому бинтами, і вручили Зірку Героя.
В селі шанують пам'ять про живих і загиблих героїв Великої Вітчизняної війни, про тих, хто боровся за наше мирне сьогодення. Не легким було повоєнне життя, але усі чотири колгоспи були відбудовані, відновлене їх господарство. У 1950 році на базі цих чотирьох колгоспів було створене одне багатогалузеве господарство - колгосп імені Карла Маркса, пізніше до його складу було приєднано колгосп «Богунець» с.Нераж. Площа його сільгоспугідь з сіножатями становила 3801,4 га, на полях колгоспу працювало 15 тракторів, 5 зернових комбайнів, 2 льо¬нокомбайни, 2 картоплесаджалки, 1 картоплекомбайн, у господарстві було 15 автомобілів, інша сільгосптехніка. Господарство очолював Вознюк Сергій Степанович, який добре розумівся в сільгоспвиробництві, вміло організував колгоспників на виконання завдань.
За це він одержав нагороду - орден Трудового Червоного Прапора. У 1975 році господар¬ство було перетворено у хмелерадгосп імені Карла Маркса. За роки його існування значно зросла матеріально-технічна база, господарство стало рентабельним, забезпечена стала оплата праці селян, членів господарства, протягом тривалого часу.
У селі збудовано школу, будинок культури, адміністративний будинок, магазин, їдальню, бу¬динок побуту, житло для членів господарства та для вчителів місцевої школи.
Села наші Жадьки, Карла Маркса, Нераж продовжують жити, працювати край доброї, чи¬стої води, лісів живе і живиться корінням старої культури, традицій предків.
З Жадьками в деякій мірі пов'язане життя видатного українського вченого мандрівника-етнографа М.Миклухо-Маклая. В м. Малині був його родинний маєток, а в Жадьках проживав їх родич, якого він провідував.
Маєток родича Миклухо - Маклая розміщувався там, де зараз розміщується місцева школа. Зараз на території школи знаходиться одна з господарських будівель маєтку. Ця будівля являється най¬старішою будівлею села, якій понад сто років.
Постійними супутниками історії села були і залишаються багатовікові липи, які понині ростуть в центрі села. Враховуючи їх вік, зараз їм загроджує зникнення. Дві красуні вже поламали вітри.
Очолює сільську громаду сільський голова Смолич Валентин Сергійович.
В даний час на території с. Жадьки працює загальноосвітня школа І-ІП ступенів, де навча¬ється 106 учнів, фельдшерсько-акушерський пункт, будинок культури, сільська бібліотека та три магазини.
Сільськогосподарське підприємство СТОВ «Жадьківське» обробляє 100 га землі, де виро¬щує зернові та багаторічні трави на сіно для ВРХ, якої налічується 76 голів. Вже понад 6 років в селі працює сільськогосподарський кооператив «Турбота», який очолює Кушнірук В.І. Кооператив надає односельцям різні сільськогосподарські послуги.
З історією Жадьківської сільської ради пов'язана біографія Героя Радянського Союзу Тишкевича В.А., який народився в с.Нераж. В роки другої світової війни, за подвиг, який він здійснив, був удостоєний цього високого звання. Останні роки свого життя Тишкевич провів у Києві.
Зараз у селі проживає лауреат ордена Леніна і Знак пошани Федорчук П.Г., яка удостоєна високих нагород за працю в місцевому господарстві.
В селі проживають батьки приватного підприємця Тичини П.В. в середині 90-х років ми¬нулого століття в умовах загальної кризи він відновив роботу місцевого магазину, а пізніше відкрив власний бізнес в м.Житомирі. Нещодавно відкрив сучасний розважальний комплекс «Плаза», на відкритті якого була присутня міський голова Житомира В.Шелудченко.
На території Жадьківської сільської ради працюють 6 магазинів. В магазинах є товари першої необхідності, хлібобулочні вироби, а також широкий асортимент продовольчих, промислових товарів. Виконавчий комітет сільської ради співпрацює з приватними підприємцями, які здійснюють торгівлю у магазинах на території сільської ради.
Виконавчий комітет сільської ради проводить роботу щодо соціального захисту населення, особливо сімей, у складі яких є інваліди, одинокі громадяни похилового віку, діти. Створений мініцентр соціального захисту, члени якого надають всебічну допомогу у оформленні субсидій, соціальних виплат жителям населених пунктів сільської ради. На обслуговуванні соціального працівника територіального центру УПСЗН перебуває 12 одиноких пристарілих жителів с.Жадьки.
В селі Жадьки працює Жадьківська загальноосвітня школа І-ІП ступенів, в якій навчається 112 учнів. Приміщення школи повністю відремонтовано. Проведено реконструкцію котельні, встановлено нові котли. У школі створений і працює загін «Милосердя», який надає посильну допомогу ветеранам війни та праці у побуті.

" Історія Черняхівщини: етапи становлення і сучасність."-Ж.:ОП"Житомирська облдрукарня",2009.-848с.;іл