Село Мокренщина розташоване в західній частині району за 9 км від районного та 32 км від обласного центрів. Загальна площа населенного пункту 96 га. До 1968 року село було центром Мокренщинської сільської ради, якій було підпорядковане с.Пекарщина.
Про село в архівних документах згадується в акті від 7 травня 1610 року про відокремлення володіння князя Януша Осторожського волості Нільської ( що займали тоді села Івановичі, Грушки, Новопіль і Зороків ) від володіння Стефана Немирича волості Черняхівської, в склад якої входили села Статів (тобто Славів), Селянщина, Мокренщина, Горбаша, Троковичі. Таким чином Мокренщина належала Київському судичу Стефану Немиричу.
Старожили пояснюють, що назва с. Мокренщина походить від місцевості,що має низинний заболочений характер, на якій росте рослина за назвою місцевих жителів-«мокрець».
Викуп землі селянами с. Мокренщини від поміщиків почався з 1868 року.
В 1914 році в селі було відкрито початкове сільське училище, де 2 вчителі навчали 59 учнів.
В1918 -1920 роках, тобто в роки громадянської війни і воєнної інтервенції, влада в Мокренщині змінювалась кілька разів. В січні 1918 р. було остаточно встановлено Радянську владу.
В 1920 році в селі був створений комнезам, а в квітні 1921 року було обрано виконком сільської Ради, який очолив Мостовий Степан Григорович, в роки Великої Вітчизняної війни він був розстріляний німцями.
У 1930 році було створено колгосп « 3-Вирішальний». Всього землі було 960 га. Колгосп займався вирощуванням зернових, овочів, картоплі, льону, хмелю, вирощуванням ВРХ, свиней, коней. В колгоспі нараховувалось 101 домогосподарство, де проживало 568 громадян. В селі функціонувала початкова школа, в якій 2 вчителів навчали 37 дітей.
Не обійшла стороною страшна рука голодомору у 1933 році і с.Мокренщину. Від голоду померло 96 громадян, з них 32 дітей. Очевидцем перенесеного голоду та десятків смертей була Камишева Олександра Яківна (дівоче прізвище Ніколайчук), уродженка с. Мокренщина.
Під час Великої Вітчизняної війни село Мокренщина було окуповане німцями 17 липня 1941 року і визволене Червоною Армією 6 грудня 1943 року. У Великій Вітчизняній війні приймало участь 50 громадян, з яких 28 загинули. В Німеччину на каторжні роботи було відправлено 30 чоловік, серед них: Якимчук Олександр Мартинович, Башко Марія Степанівна, Іванчук Ганна Євдокимівна, Кондрацька Софія Григорівна, Матвійчук Петро Павлович, Старшинова Ольга Андріївна, Собченко Павла Василівна, Жураківська Софія Альфівна, Гарніцька Марта, дехто з них не повернувся живим.
На честь визволителів в центрі села встановлено пам'ятник на братській могилі, в якій захоронено 26 воїнів.
Сільська рада до 1968 року знаходилась в с.Мокренщина. Весною 1968 року її було пере¬несено в новозбудоване приміщення на території с.Пекарщина, яку очолював на той час Мостовий Віталій Степанович, який пропрацював на цій посаді більше 20 років. Після нього на цій посаді працювали: Овдійчук Микола Антонович, Трохименко Антон Миколайович, Ткач Анатолій Григорович, Ткач Віра Матвіївна, Ковальчук Володимир Миколайович. На сьогоднішній день сільську раду очолює Мостова Наталія Вікторівна.
У квітні 1978 року приміщення початкової школи було реконструйовано в сільський клуб на 120 місць.
На даний час с.Мокренщина входить до складу Пекарщинської сільської ради.
На території села нараховується 65 дворів, де проживає 119 громадян, з них: учасників війни -25 чоловік дітей війни - 27 чоловік дітей шкільного віку - 15 дітей дошкільного віку -11
На території села на сьогоднішній день функціонують: сільський клуб на 120 місць, мага¬зин, фельдшерський пункт. Діти відвідують Селянщинський спортивний ліцей, відстань до якого становить 3 км, яку діти долають шкільним та рейсовим автобусом.
Місцеві жителі здали свої майнові та земельні частки (паї) в оренду місцевому ПСПО «Зоря», яке знаходиться в с.Пекарщина.
" Історія Черняхівщини: етапи становлення і сучасність."-Ж.:ОП"Житомирська облдрукарня",2009.-848с.;іл