с. Сали розташоване в північній частині Черняхівського району Житомирської області. Площа населеного пункту становить - 200 га. В селі проживає 368 чоловік, нараховується 160 дворів.
Село Сали засноване у 1617 році. Багата земля наша історією. В далеку давнину територія села була покрита лісом. Перші поселення були при розправі княгині Ольги. Жителі Коростеня втікаючи від розправи княгині Ольги поселялися в лісах біля річок. Так понад берегом річки Тростяниця виникли перші поселення людей.
Існує дві легенди щодо походження назви села. Одна сповіщає, що Сали похідне від слова «сало» . В давнину, коли були напади татар, люди ховали продукти в дуплах старих дерев . Один чоловік сховавшись у дуплі старого дерева знайшов там сало і довгий час просидів там хар¬чуючись тільки салом. Люди розповідаючи про це один одному говорили: «це з того поселення, де в дуплах ховають сало», спочатку називали поселення салом, а потім стали називати Сали.
Інша версія - в селі проживали в основному люди з прізвищем Салюк. Це і лягло в основу назви нашего села.
Територією Салів тече річка Тростяниця, яка бере початок в с.Крученець і впадає в річку Ірша, поблизу Чопович. На базі Тростяниці є два ставки. З корисних копалин є червона і біла глина, камінь лабродарит, граніт.
Архітектурною пам'яткою є стара школа, побудована в 1896 році паном Муравйовим. Тепер у ній розташовано церкву. Наша земля багата природними джерелами. По всьому периметру річки Тростяниця , яка протікає по центру села і розділяє його на дві вулиці, б'ють відкриті природні джерела. їх близько десяти.
В дореволюційний період багато сімей жили окремо по полях. Про це говорять нам урочища „Омельки,, тут жила сім'я Омельків, урочище «Бовкунові» жила сім'я Бовкунів.
В 1928 році на території села розпочалась колективізація. Утворилися колгоспи. В 1932 році село, як і вся Україна зазнало великого голоду, від якого померло багато односельчан.
До 1940 року на території села було два господарства. Одне мало назву «Заможник», а потім його перейменували в «Незаможник», потім КСП. ім Чапаева. Керівниками в різні роки були Циган та Ляховець. Друге господарство очолив Фурманюк Віктор Павлович називалося воно „Більшовик,,.
Працювали наші земляки на землі і в період 1941-1945 років. Керував господарством і людьми староста, призначений німцями. Це був Забродський Уліан. В 1943 році село було по-вністю спалене фашистами. Адже на території села проходила лінія оборони. Захищаючи село загинуло 125 воїнів різних національностей. 50 із них відомі і поховані в братських могилах на території села.
Захищаючи Вітчизну від фашизму загинуло 95 жителів села.
В післявоєнні роки село стало відбудовуватися. В 1945 році господарство очолював Гаращук Федір, з 1947-1948 p.p. Стешук Зоть .В 1963 році господарство очолив Валіваха Юрій Іванович. В цей період відбулося інтенсивне будівництво. Село стало відбудовуватися. На зміну старих солом'яних хат виростали добротні свіжі оселі. Було побудовано багато тваринницьких приміщень, ремонтних майстерень. Головною будовою був міст через річку Тростяниця. Адже раніше через річку Тростяниця можна було перебратися на «капроновій кладці», так називали люди кладку зроблену зі стальних тросів довжиною майже 100 метрів. В 1986 році господарство очолив Жидецький Леонід Миколайович. За його допомогою було побудовано в селі Будинок культури, який став окрасою села, а також асфальтовано дорогу по вулиці Московській.
Видатними земляками нашого села є ветерани Великої Вітчизняної війни. На сьогоднішній день їх залишилося лише три. Ось їх імена:
1. Костюченко Станіслав Семенович -1923 р. н:
2. Шевчук Яків Андрійович -1920 р.н,
3. Литвинчук Микола Купріянович -1925 р.н.
Ще 38 ветеранів Великої Вітчизняної війни не дожили до сьогоднішнього дня і назавжди залишаться в пам'яті наших односельчан. Село пишається талановитими своїми земляками народними майстрами. Це родина Дяченків , що виготовляють вироби з лози , соломи, дерева Це корзини, шляпи, вікна, двері. Чайківський Микола Ульянович, Яревський Андрій Васильович, Дем'янчук Володимир Пилипович , Шевчук Віталій Андрійович руками яких було збудовано багато жилих будинків в селі.
На даний час на території села знаходиться господарство СТОВ Мічуріна, яке занепадає. Працює магазин, ЗОШ І-ІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт.
На території села Сали знаходиться державна установа - сільська рада до якої входять чотири населені пункти: с. Сали , с. Росівка, с. Осівка, с. Нові Сали.
До сільської ради в березні місяці 2006 року обрано 15 депутатів. Із числа депутатів утворено і діють три постійні комісії це:
- комісія з питань депутатської етики, регламенту, законності і правопорядку;
- комісія з питань агропромислового комплексу, регулювання земельних відносин, землекористування та охорони навколишнього середовища;
- комісія з питань планування, обліку, бюджету і фінансів та соціально-економічного розвитку.
Робота сільської ради спрямована на розвиток соціальної сфери сіл , наповненню сільського бюджету, вирішенню багатьох інших проблем територіальної громади. За останні роки в комунальну власність сільської ради, прийнято об'єкти закладів культури та охорони здоров'я, дорогу с. Сали.
Проведено розпаювання та видача земельних та майнових паїв громадянам. Проведено реконструкцію та капітальний ремонт ФАПу с. Сали, ремонт Будинку культури с. Сали та сільського клубу с. Нові Сали.
Сільською радою та її виконавчим комітетом здійснюються заходи щодо більшого охоплення місцевого населення трудовою діяльністю, зокрема , створення робочих місць завдяки сприянню розвитку підприємництва в селі. Це в свою чергу, дає можливість вирішувати питання збільшення надходження до бюджету сільської ради.


" Історія Черняхівщини: етапи становлення і сучасність."-Ж.:ОП"Житомирська облдрукарня",2009.-848с.;іл