Центр сільської ради, якій підпорядковане село Корчівка, розташований на берегах річки Бистріївка, притоки ріки Тетерів, за 20 км від районного центру смт. Черняхів і найближчої за¬лізничної станції Горбаші. По обох берегах річки Бистріївки розміщені гранітні кар'єри, де добувається декоративний камінь габро - і лабрадорит.
Дата заснування села точно невідома, але в письмових джерелах воно згадується за 1602 рік, а також ще згадується в "Деле Волынской палаты уголовного и гражданского суда за 1876 год".
Історія походження назви села має кілька версій. За народними переказами, село називається Сліпчицями тому, що перша людина, яка поселилася в цьому урочищі була незрячою. Так спочатку урочище, а згодом і поселення, яке тут незабаром розрослося, стали називати Сліпчицями. Цілком ймовірною є легенда, яка говорить, що в давнину поселення було оточено великою кількістю боліт, де водились цілі хмари оводів (у народі їх називали сліпцями, сліпаками). Коли тут влітку проїздили на конях чи волах, мошкара миттю обліплювала їх з голови до ніг. Звідси й назва населеного пункту: спочатку Сліпці, а потім Сліпчиці.
В 1885 році на кошти прихожан в селі була побудована церква в Ім'я Покрови Пресвятої Богородиці. Церква рахувалась кладовищенська, а село належало до приходу Бежівської церкви.
Після Великої Вітчизняної війни церква була передана під Будинок культури, який в 1985 році під час проведення зварювальних робіт повністю згорів. Лише в 2001 році в приміщенні старої сільської ради було відкрито православну церкву Київського патріархату.
Село належало поміщикам Владиславу і Генріху Лесньовським, а жителі були кріпаками, відбували панщину і платили їм оброк. Працюючи від зорі до зорі на панському полі, селяни тільки й мріяли про те, коли вони позбудуться панського ярма, одержать волю. Царська реформа від 19 лютого 1861 року не виправдала їх сподівань: волю вони одержали, але без землі. Лише в 1874 році їм було виділено незначні земельні ділянки. Сільський староста Каленик Бежевець підрахував, що цієї землі не вистачить навіть для того, щоб нею по шматочку обділити всіх жителів Сліпиць. Одної ночі селяни на чолі з старостою вийшли в полет нишком перенесли межові знаки на панську землю, щоб таким чином збільшити площу землі під власні наділи. Поміщик Лесньовський 19 квітня 1874 року поскаржився на старосту в суд. Тяганина за землю тривала два роки. І все ж у цій боротьбі з поміщиком перемогли селяни, їх одностайність. 16 вересня 1876 року суд виніс рішення на користь селянської громади. Ради цієї перемоги Каленик Бежевець поплатився посадою старости.
Селяни боролися за кожен шматок землі, а поміщики легко спускали в карти цілі помістя. Так, Лісньовський програв у карти своє помістя вишпільському поміщику Душинському. Як зафіксовано в «Списках землевладельцев и орендаторов Волынской губернии за 1913 год» дворянка Станіслава Станіславівна Душинська мала в Сліпчицях 455,5 десятин землі.
Кількість жителів у Сліпчицях зростала, але кількість землі в них залишалась такою ж мізерною. Тому і кількість селянських дворів не могла збільшуватись. Підтвердженням цього можуть служити «Списки населенных мест Волынской губернии за 1906 и 1911 годы». Якщо в 1905 році в Сліпчицях налічувалося 1046 жителів, то в 1910 році їх число зросло до 1120. А кількість дворів залишалася все та ж - 184.
Хвиля революційного піднесення в 1905 році дала відчути себе і в Сліпчицях. Сюди часто наїздив учитель Буйда, який привозив революційні прокламації. їх розповсюджували селяни Антон Якобчук, Роман Юрченко, Олександр Войтенко (із свідчень сліпчицьких старожилів Гаврила Войтенка, 1885 року народження, та інші).
Як розповідають очевидці, під час Першої світової війни (1914-1918 рр.) селяни Кіндрат Оникійчук, Кузьма Лисюк, Микола Юрченко, Северин та Петро Войтенка та інші (всього було 8 чоловік) були організаторами поділу панського майна. Вони зламали замки в конюшнях і розібрали коней. Для придушення заколоту в село Сліпчиці приїхало 50 кінних жандармів. "Вісімку" арештували і посадили за грати.
Радянську владу в селі встановлено в січні 1918 року. Весною 1919 року в село прибув землемір Гагалін, який разом з селянином Денисом Шишуком поділив поміщицьку землю між бідняками. А коли в селі трапилось лихо - велика пожежа, згоріло десятки хат, на допомогу прийшла держава і губернський відділ соцзабезпечення виділив погорільцям 100 тис. карбованців та лісовий матеріал для збудування хат.
В 1920 році в селі утворено комнезам та сільську Раду, а ще через рік комосередок. Першими комуністами були - Кирило Бежевець, Оксана та Петро Войтенки, Дмитро Мусійчук, Йосип Оникійчук. З березня 1922 року в селі була створена сільськогосподарська комуна ім. Шевченка. Першим комунарами були Яків Ковальов, Олекса Войтенко, Дмитро Мусійчук. Ко¬муна в 1930 році перейшла на статус сільськогосподарської артілі, яка була названа ім. Леніна, головою був обраний Петро Купріянович Бідун. В 1931 році головою колгоспу було обрано Бежевця Олександра Гнатовича, 1893 року народження, члена КП(б)У. Держава допомагала кол-госпникам насінням, машинами, мінеральними добривами. Тепер селяни спільно обробляли землю, спільно ділили прибутки. Уже в 1939-40 роках колгоспники одержували на трудодень по 3 кг зерна, по 2 кг картоплі та по 30 копійок грішми.
Під час голоду в 1933 році в селі Сліпчицях померло від голоду 34 чоловіки, в тому числі 5 дітей. В період репресій з села було забрано 10 чоловік.
В час Великої Вітчизняної війни в селі діяла підпільна організація під керівництвом Олександра Леонтійовича Войтенка. Учасниками її були комсомольці Володимир Кондратюк, Юхим Зимін, Олександр Дрозд, Олександр Горбатюк, Григорій Кондратюк, Олександр Якобчук та інші (всього 27 чоловік). Про подвиги учасників цієї групи написано в книзі Г. Міщенка і М. Матвійчука «Виховані партією» (видавництво КДУ, 1960 р., ст. 83).
В січні 1942 року підпільники обстріляли поліцію Головинського кар'єру, а в березні роззброїли двох поліцаїв, 2 травня цього ж року вони знову ж обстріляли поліцію кар'єру. Відтоді поліція для безпеки перебралась у спеціально збудовані кам'яні дзоти. Володимир та Олександр Кондратюки, Юхим Зимін та Олександр Дрозд пустили під укіс німецький ешелон на лінії Фастів-Житомир. Всього підпільники підірвали 6 поїздів, 2 танки, знищили 492 гітлерівці.
Фашисти розстріляли з села 15 чоловік, спалили 55 хат, 30 чоловік насильно вивезено в німецьке рабство. Всього збитків завдано на суму 9,5 млн. карбованців. 292 чоловіки воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни. З них 189 чоловік - загинули, 132 чоловіки нагороджені бойовими орденами і медалями.
Село змогло залікувати рани завдані війною тільки за 20 післявоєнних літ. Тут було збудовано двоповерхову середню школу, сільмаг, клуб на 250 місць, медпункт. Село було електрифіковане і радіофіковане, побудовано десятки хат колгоспників, тваринницьких приміщень, інші колгоспні приміщення для зберігання зерна, тракторний стан, автогараж, придбано до сотні автомашин, тракторів, комбайнів і інших сільськогосподарських машин. В колгоспі створено комплекс по відгодівлі великої рогатої худоби.
Колгоспні угіддя займали 2945 га. В селі проживало 1908 чоловік. За роки радянської влади з села 78 чоловік здобули вищу освіту. Із села вийшло 5 інженерів, 15 вчителів, 1 лікар, 1 генерал, 4 офіцери, 5 юристів, 3 агрономи і інші спеціалісти.
В селі Сліпчиці народився Герой Радянського Союзу Бежевець Олександр Савич, 1929 року народження. В 1971 році йому присвоєно звання "Заслужений льотчик-випробувач СРСР", в 1975 році присвоєне звання Героя Радянського Союзу. Нагороджений двома орденами Леніна, орденом Червоного Прапора і двома медалями. З 1988 року - на пенсії. Постійне місце проживання м. Москва.
В селі воїнам визволителям на братських могилах поставлено 2 обеліски.
Одним з основних підприємств на території села Сліпчиці було місцеве господарство. З 1978 по 1981 рік тут зводиться комплекс на 5 тисяч голів по відгодівлі великої рогатої худоби. Молодняк ВРХ звозиться з усіх господарств району і тут його відгодовують до ваги 400-500 кг. Всі процеси механізовані. Діє цех по змішуванню кормів, завод по виробництву трав'яного борошна, гранулів, брикетів, комбікорму. Крім цього в господарстві утримується 300 корів, 200 голів свиней, 80 коней, 40 бджолосімей, діє цех по виробництву пам'ятників з граніту. Разом з кормами господарство вирощує хміль, льон, картоплю, жито, пшеницю, ячмінь, овес. Кожна сотка землі оброблена і засіяна. Це одне з найміцніших господарств в районі.
Але поступово починаючи з 1995 року проходить спад виробництва в господарстві. 14.01.2000 року загальними зборами колгоспників приймається рішення щодо реорганізації господарства і переході на іншу форму господарювання . В лютому цього ж року утворюється приватне сільськогосподарське підприємство з орендними відносинами «Сліпчиці» . Зміна форми господарювання успіхів не принесла. Господарство поступово занепадає. В 2003 році припиняє діяльність ПСПО «Сліпчиці» і утворюється ТОВ «Сліпчицьке». Реформа сільського господарства не дала позитивних наслідків.
Натомість на території села відкриваються приватні підприємства по переробці та виготовленню виробів із природного каменю «Габро» і «Лабрадорит», покладами яких багата земля села Сліпчиці. На території села діє кар'єр по видобутку природного каменю.
«Лабрадорит», який має голубі вкраплини і після полірування виблискує на сонці як самоцвіт, користується великим попитом як в державі, так і за її межами Діє 8 підприємств по переробці каменю і виготовленню продукції. Основні вироби: надгробні пам'ятники, бордюри, облицювальна плитка, бруківка.
Відкрито один приватний магазин і кіоск. На території села діє Українська Православна церква Київського Патріархату і церква Євангельських християн-баптистів.
На території с. Сліпчиці - знаходиться сільська рада до якої входить село Корчівка .
Площа обох населених пунктів складає - 2859 га. До сільської ради в березні місяці 2006 року обрано 15 депутатів, 12 депутатів представляють село Сліпчиці і 3 депутати село Корчівка. Із числа депутатів утворено і діють три постійні комісії це: -комісія з питань регламенту, депутатської етики та місцевого самоврядування:
- комісія з питань бюджету і комунальної власності,
- комісія по сільському господарству, охороні навколишнього середовища та раціональному використанню природних ресурсів.
Робота сільської ради спрямована на розвиток соціальної сфери сіл, наповненню сільського бюджету, вирішенню багатьох інших проблем життєдіяльності територіальної громади. За останні роки в комунальну власність сільської ради, прийнято об"єкти закладів культури та охорони здоров'я , дороги населених пунктів та дошкільний заклад. Проведено розпаювання та видача земельних та майнових паїв громадянам. Проведено реконструкцію та капітальний ремонт Будинку Культури с. Сліпчиці та Корчівського сільського клубу, власними силами проведено ремонт доріг та огороджено громадське кладовище в с. Корчівка.
Сільською радою, її виконавчим комітетом здійснюються заходи щодо більшого охоплення місцевого населення трудовою діяльністю , зокрема, створення робочих місць завдяки сприянню розвитку підприємництва в селі. Це в свою чергу, дає можливість вирішувати пи¬тання збільшення надходжень до бюджету сільської ради.
На перспективу планується - освітлення сільських вулиць, проведення ремонту дошкільного закладу та Будинку Культури в с. Сліпчиці (внутрішні роботи), огородження громадського кладовища.


" Історія Черняхівщини: етапи становлення і сучасність."-Ж.:ОП"Житомирська облдрукарня",2009.-848с.;іл