Село Корчівка розташоване по берегах невеликої річки Тростяниця в східно-північній ча¬стині району за 20 кілометрів до районного та 45 км. до обласного центру. Площа села складає - 145.3 га. Кількість населення - 173 чоловік.
Село Корчівка за народними переказами походить від того, що місцевість навколо лісиста і при заселенні її потрібно було розкорчовувати. Першими поселенцями були люди, які переселились з с. Торчина Коростишівського району. За переказами жителів села заснування с. Корчівки припадає на 50 роки 17 ст. Проте, в архівних документах перша згадка про село Корчівку Горбулівської волості Київської губернії Радомишльського повіту датується 1864 р., що відбито в книзі Л. Похилевича «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» ст. 179. Тут же, зазначається, що жителів було 177 чоловік, які належали трьом поміщикам: Бродовичу, який мав 131 десятину, Люблінський, яка мала 181 десятину, П. Воронічу, який мав 113 десятин землі. Далі автор вказує, що поміщик Петро Вороніч за борги Маленівській церкві в сумі 422 крб. 55 коп. віддав землю: 1 уволоку 24 морги та селян 3 чоловіки і 2 жінки. За даними вищезгаданої книги говориться, шо в «Корчевке находятся два древних вала длиною более двух верств, но высотою не более 1,5 аршина и 8 аршин ширины». Цієї історичної пам'ятки зараз вже не видно. Проте є давнє місце поселення «Урочище Сковорода», яке відноситься до часів нашестя татар.
ще й досі знаходять черепки з посуди, прикраси до кінської збруї. Після земельної реформи 1861 р. в 1867 році почався викуп земель селянами у поміщиків, який проходив за рахунок державної позики. «За землю выкупленную у помещиков Иосифа и Тимофея Чаповских 73 десятин 451 кв. сажен оплатить 627 рублей, которые оплатить за счет государственной ссуды, которую крестьяне должны оплатить за 49 лет вносить ежегодно по 37 руб. 62 коп. /Житомирский архив ФОН. 304 оп. 1. ед.хр. 1327/.
Друга частина села, правобережжя річки Тростяниці належала до Бежівської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Тут в основному жили міщани та вільні люди, які були чиновниками у Сліпчицького поміщика Лісньовського.
Про цю частину села перша згадка в архівах датована 1894 роком.
Чисельність населення цієї частини села на 1906 рік становила: дворів 26, жителів 154 чол., а на 1909 рік - дворів 26, жителів - 169. /Список населенных мест Волынской губернии №6214 стр.11/.
До революції в селі не було ніяких наукових і культурних закладів, населення в своїй біль¬шості було неписьменне, лише кілька дітей заможних селян одержали освіту за церковно-приходську школу. Характерним прикладом було те, що при заснуванні першого колгоспу не можна було знайти освічену людину, яка б вела бухгалтерський облік.
В 1924 році вперше було створено школу в найнятому приміщенні, а в 1929 році було куплено будинок під початкову школу.
Після Жовтневої революції село Корчівка продовжувало бути поділене на дві частини. Північна частина належала до Свиденської сільської ради, південна до Бежівської сільської ради. Перші комнезами було створено в 1919 році. В 1924 році було створено єдину сільраду на оби¬дві частини Корчівки.
В 1930 році було організовано перший Корчівський колгосп „Нове життя". Першими активними його організаторами були Циганенко Василь Іванович, Захарчук Корній Михайлович, Циганенко Омельян Євтропович, Янович Дмитро Олександрович та інші (всього 14 сімей). Колгосп було створено на землях колишніх заможних селян Опанасенка, Івашкевича та інших на площі 120 гектарів. Першим головою було обрано Циганенка Омельяна Євтроповича.
Через рік, на весні 1931 року на південній частині села організувався другий колгосп ім. Бульонного, а восени цього ж року - третій, «Перемога». В 1932 році ці два колгоспи приєдналися до артілі «Нове життя». Першим головою цього колгоспу був Артемчик Михайло Іванович. В 1933 році колгосп було перейменовано в ім. Якіра, а в 1937 році на колгосп ім. Шевченка. На цей час колгосп ім. Шевченка вже був заможним, багатогалузевим господарством. Тут виросли стахановці як: Циганенко Яків Євтропович, який на трьох гектарній ділянці виростив пшениці з гектара по ЗО центнерів; Марія Прохорівна Блоцька одержала по 300 центнерів буряків з гектара на такій же ділянці. А хмельовими: Катерина Циганенко, Ніна Янович, Ганна Антонівна Ханецька та Явдоха Панфілівна Яценко за вирощення врожаю сухого хмелю по 16 центнерів з гектару були зачислені учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки в Москві за 1939 р., 1940 р.
Великої шкоди завдала колгоспному господарству війна. Шкода, заподіяна фашистськими загарбниками колгоспу ім. Шевченка обчислювалась у сумі 8,5 мільйонів карбованців, /з акту збитку нанесеного колгоспу ім. Шевченка від 22.111.1944 р. Фонд № Р 2636 опись 1 ед х р 78 арк/.
55 чоловік жителів села Корчівки загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни в боротьбі проти фашистів.
Зразу ж після звільнення колгоспники артілі з величезним ентузіазмом взялися за відновлення свого господарства. Будівлі, які залишились розореними, відремонтували. Почали засівати площі, використовуючи власних корів як тягло. З часом було відбудовано ферми, викопано ставок. Господарство утримувало корів, молодняк ВРХ, коней, овець, кролів, птицю та пасіку. Вирощували хміль, льон, картоплю, кукурудзу, люпин, жито, пшеницю, ячмінь, овес.
В 1951 році місцеве господарство було об'єднано зі Сліпчицьким колгоспом „Більшовик".
В 1954 році об'єднано Корчівську сільраду з Сліпчицькою сільською радою.
Мати - героїня Вакуленко Надія Василівна народила і виховала 11 дітей.
На території села діє кар'єр по видобутку блоків лабрадориту, підприємства по виготовленню виробів з каменю, фермерське господарство «Корчівка», землі розпайовані, мається 137 га хвойного лісу. Обслуговує населення ФП, сільський клуб, магазин.

" Історія Черняхівщини: етапи становлення і сучасність."-Ж.:ОП"Житомирська облдрукарня",2009.-848с.;іл