Село Андріївка Черняхівського району географічне положення та розвиток в довоєнні роки.

Розташоване село на обох берегах річки Очеретянка, яка протікає з півдня на північ. Через село проходить Північно-Західна залізниця. Через західну околицю, паралельно залізниці, понад селом прокладено автодорогу республіканського значення Виступовичі - Могилів-Подільський, через центр села прокладена дорога Малин- Житомир. До районного центру Черняхова - 6 км, така ж відстань до найближчої залізничної станції Горбаті. Територія сільської ради становить 2604,4 га, під населеним пунктом — 295 га.
Село Андріївка вперше згадується в 1605 році. За переказами на території сучасного села, в дрімучих лісах на березі річки, поселилось шість сімей, які займались виробництвом дьогтю. До цього часу десятки людей носять прізвище Дьохтяренко. З давніх-давен село зберігає прі¬звища населяючих їх людей, які свідчать з якого роду-племені вони пішли - Будніки, Бездітки, Дударенки, Коритки та ін.
З вуст в уста, з поколінь в покоління передається легенда про камінь Кармелюка, який зна-ходиться на території села Андріївка і є свідком підписання угоди між Кармелюком і тодішньою владою, яка панувала і порабощала народ.
Навколишні землі належали пану Сорочинському, який продав частину території приїжд¬жим німцям, які на західній околиці побудували своє поселення. До першої світової війни через село проходив шлях з Петербурга на Одесу (у згадках має назву Старий шлях). В селі був по¬будований державний заїзд. Як свідчить легенда, в ньому зупинялися на відпочинок високі чи¬новники: генерали та адмірали. І при появі високого морського начальства над заїздом піднімався Морський Андріївський прапор. Звідси і пішла назва села Андріїв.
В 1866 році німецькими колоністами була заснована німецька національна школа для спіль-ного користування, в якій з 1903 по 1907 роки навчав дітей учитель Адольф Дамшь, утримання якого обходилось у 70 карбованців. В школі на той час навчалось 43 хлопчики і 21 дівчинка. За школою було закріплено б десятин землі. Навчання розпочиналось з 1 вересня, інколи з 1 ли¬стопада, а то і грудня.
У XVIII столітті в Андріївці церкви не було. Села Андріїв, Воров, Коритковка відносились до Селецького приходу. Церква «во имя святых и чудотворца Николая» побудована у 1790 році коштами прихожан з міцного дерева. Поміщиця Немиречива наділила церкву 54 десятинами землі різного призначення та 10 березня 1794 року надала священику «вольную» без міри і черги молоти хліб у Стиртянському і Андріївському млинах, а також на рубку лісу для будів¬ництва і опалення. Притч: 1 священик - 300 карбованців, псал. - 50 крб. і просфорій - 16 крб.
В 1888 році священиком церкви був Єпифаній Петрович Скарлицький (з 1867 р.), псал. Ософан Львович Яворський (з 1887 p.).
В 1862 році земельною реформою було звільнено селян від кріпацтва і наділено їх землею. З цього часу почалося переселення колоністів. В основному це були чехи і німці, які пересе¬лившись в наші краї, привезли з собою нові прийоми у виробництві всіх сільськогосподарсь¬ких культур, нову агротехніку. В широких масштабах почало розвиватись хмелярство і пивоваріння. До цього часу в нашому селі збереглися житлові та господарські будівлі німців-колоністів, які відрізняються від місцевих будівель своєю величиною, плануванням, міцністю та надійністю. На багато бідніших землях, завдяки своїй працьовитості та застосуванні нових прийомів ведення сільського господарства, німці - колоністи зуміли збирати кращі врожаї.
Крім всього цього, в XIX ст. в нашому краї починається стрімкий розвиток капіталістичних виробничих відносин. Створюються дрібні промислові підприємства: ві¬тряки, водяні млини, цегельні заводи, чинбарні, пивзаводи, розвивається гончарство, відкри¬ваються кам'яні кар'єри та каменеобробні майстерні. Тільки на андріївських землях розпочато поверхневе добування каменю для побутових та виробничих потреб на 6 невеличких кар'єрах.
В 1863 році в селі було 45 хуторів, яким наділили зручної землі 714,8 десятин та 12,2 де¬сятини незручної. Крім того товариством було куплено 30 десятин, окремими особами -20 де¬сятин.
В 1899 році селяни почали активно переходити на хутірську систему проживання та обро-бітку землі. Ще 21 господарство отримало наділи від 16 до 18 десятин землі. На 13 квітня 1899 року на хуторських ділянках було розвернуто 95 дворів, які мали в обробітку 48 десятин 146 саженів присадибної землі, 472 десятини 1 459 саженів орної, 343 десятини 59 саженів сінокосів, 46 десятин 497 саженів незручної. Треба зазначити, що в основному багато ділянок господарів було в дрібних шматках, що негативно впливало на якість і зручність у обробці наділів.
До цього часу серед жителів села згадується назва урочищ - Маськове, Буднікове, Горба-люччине, Коритки і т.п.
І все таки 8 травня 1908 року селяни-власники с. Андріївка зібралися на сільський схід в кількості 80 домогосподарів із всього числа 119, котрі мали право голосу, щоб звинуватити зем-левпорядника Мошковського у необ'єктивному розбиванні плану суспільних земель, проведе¬ного у 1899 році. Своє невдоволення вони висловили через «приговор» де вимагали провести перевірку земельних ділянок.
Перевірка підтвердила правильність замірів ділянок - 21 хутір отримав по 16-18 десятин землі. Треба зазначити, що Андріївка на той час відносилась до Волинської губернії, Жито¬мирського повіту, 1-го Мирового участку, Бежівської волості.
Архіви зберегли подвірний список домогосподарств сіл Андріївка і Рудні Стиртянської в до-кументі «О выкупе крестьянами земель у помешицы Аровченской» розпочатого 5 жовтня 1866 року і закінченого 22 жовтня 1890 року, з якого можна судити, що в Андріївні було на той час 36 домогосподарств, а у Рудні Стирти - 7 господарств, якими було викуплено 266 десятин 1 200 саженів присадибної землі в зоні поселення.
В середньому корінний наділ становив 6 десятин 1200 саженів і коштував селянинові 9крб. 45коп. Найбільша викупна сума становила за присадибну осілість, що становила від 50 до 100 крб.
В 1914 році через село була побудована залізниця, для обслуговування якої було залучено багато селян.

" Історія Черняхівщини: етапи становлення і сучасність."-Ж.:ОП"Житомирська облдрукарня",2009.-848с.;іл