Село Іванків Черняхівського району.

Село має дворів -120,населення - 250 чоловік.
Іванків в архівних документах згадується за 1866 рік. Там вказується, що в селі на той час було 14 дворів, в яких проживало 53 чоловіки. Площа землі в кількості 183 десятини належала поміщику Казиміру Івану Юрійовичу.
За легендою розповідається, що володів селом пан Іван. Люди любили і шанували пана, але він мав одну „ваду"- любив грати в карти. Так трапилось одного разу пан Іван сильно загрався в карти, що програв все, а про невеличкий хутір, що йому належав забувся. А люди його ще довго пам'ятали і коли проїжджі запитували в хуторян, чий це хутір, то селяни відповідали: Іванків ! Так, і залишилась за невеличким хутірцем назва - Іванків!
На відстані 5 км, від села Іванків Черняхівського району серед поля є невеличке джерело. Історія якого сягає ще панських часів. В легенді розповідається: «Жив був пан, як людина він був досить непоганим, а пані на відміну від нього була жорстокою та примхливою. Любила, щоб кожна її забаганка виконувалась не дивлячись ні на що. Одного разу пані наказала наймичці негайно прати білизну, служниця вмовляла пані, що свято. Можливо пані дозволять прати наступного дня . Але у відповідь пані наказала відлупцювати палицями дівчину, і потім відрядила її до джерела по воду. Бідна дівчина взявши коромисло зі сльозами на очах пішла до кринички по воду. Але коли нахилилась, щоб набрати воду ледве не впала, тому що у воді чітко було видно ікону Божої Матері. Дівчина кинула відра і побігла в село. Чутка про диво швидко облетіла всі іванівські домівки. Пан, не повіривши розповідям вирішив сам перевірити це. На бричці один виїхав до джерела і побачив зображення ікони на воді. Ймовірно в цьому він побачив якийсь знак, тому що одразу повідомив всіх проте, що поблизу джерела збудує невеличку каплицю. З того часу джерельце і стало називатись Капличка. Пан дотримавсь даного слова : невдовзі посеред поля височіла маленька церква. Та на цьому історія каплички не закінчується, тому що проіснувала вона до 20 - років XX століття . Каплицю було зруйновано, а згодом те місце навіть розрівняли бульдозером.
Пройшли роки... Люди впорядкували, відновили джерело. Односельчани розповідають, що і досі десь в землі, поблизу джерела лежить великий срібний хрест, та де він ніхто не знає. Були сміливці, що прагнули його знайти, але так і не вдалося. Нині односельчани окультурили джерело. Зробили криничку, поставили круг із отвором для стоку води. Територію було обгороджено. Посаджено берізки . На згадку про Каплицю поставлено великий хрест, який височіє, ніби охороняє село Іванків. 14 серпня 1999 року настоятель храму святого Василія отець Володимир освятив джерело. Дивним є такий факт, що вода набрана на Капличці дуже довго зберігається та має лікувальні властивості.

" Історія Черняхівщини: етапи становлення і сучасність."-Ж.:ОП"Житомирська облдрукарня",2009.-848с.;іл