Завантаження. Зачекайте, будь-ласка...
|
Інформер
Погода в Житомирі
*****
RSS
Новини Житомира
Реклама
Новини партнерів
|
||||||||||||||||||||||||||||||
|
Місто
Випадкове фото
|
 Ваше місце розташування на сайті:
Шановні гості сайту, якщо Вам відомі якісь цікаві факти з життя міста чи Ви маєте власні фото Житомира і бажаєте поділитися ними з іншими, тоді надсилайте ваші матеріали та побажання за адресою admin@city.zt.uaСело Вишпіль Черняхівського району.
26 липня 2009
Село Вишпіль розташоване за 10 км. від районного та 11 км. від залізничної станції Гор¬баті. Дворів — 151, населення - 380 чоловік. Площа населеного пункту — 307,0 га. Площа господарських земель — 1553,0 га
Назва села Вишпіль походить від слова "шпилька". Земельна ділянка, на якій проживали селяни і яка належала польському панові Салісу була видовжена і з одного боку закінчувалась вузькою смужкою, схожою на шпильку. Звідси і пішла назва. Більш вірогідно, що згідно старовинних назв європейських міст - "поль" значило город, місто, (наприклад, Ігнатполь - Овручський район, Ігнатове поле (місто); Мирополь - місто миру, Романівський район). Вишполь - високе місто. Як видно, село і взяло таку назву шпіль, Вишпіль.
Видатні люди Черняхівщини.Юліан Мовчан.
26 липня 2009
Одним з найвідоміших наших земляків є Юліян Мовчан - відомий письменник, журналіст, громадський діяч і лікар, чиє ім'я занесене в найпрестижніші енциклопедії світу. На жаль, в Украні його знають набагато менше, ніж в англомовному світі, хоча деякі книги письменника уже перевидані на рідній землі.
Народився Юліян Мовчан 19 лютого 1913 року в селі Зороків Черняхівського району на Житомирщині. Щедре буяння поліської землі, краса вишневих садків, безперечно, мали найблагодатніший вплив на душу допитливого хлопчика. Наприкінці двадцятих років батька несподівано арештовують, зарахувавши сім ю до числа «куркулів» і вивозять на далеку північ -в Астраханську область. Відпрацювавши три роки на каторжних роботах, корчуючи ліс по коліна в воді повернувся додому - у самий роз¬пал зловіщого голодомору У 1937 році Григора Мовчана арештовують вдруге і на цей раз його слід назавжди губиться. Закінчивши сільську чотирирічку, хлопець продовжував навчання у Черняхівській семирічній школі. Наука давалася нелегко, адже щодня доводилось долати по 8 км. в один кінець. Звісно, це було можливим тільки в осінню та весняну пору, а взимку наймав квартиру. Черняхівська семирічка залишила у серці письменника неприємний і прикрий спогад, хоча зарекомендував він себе здібним і беручким учнем до науки. Не мав особливих проблем із предметами, та виникли проблеми з одним із вчителів. А трапилось ось що. Уже в учнівському віці Юліян любив дописувати в газети. Досить часто з'являлися в місцевій періодиці його нариси, невеличкі статті. Здебільшого він підписувався під псевдонімом, який однак не був таємницею для його друзів, і очевидно для вчителів. Десь наприкінці 1928 року в обласній газеті «Радянська Волинь» з'явився допис, в якому він критично висловлювався про вчителя ТарабукінаЗвичайно, помста не забарилася. Тим більше, що згодом трапилась для цього слушна нагода. Найближчі різдвяні свята Юліян відсвяткував вдома, проігнорувавши навчання в школі. Це й стало формальним приводом для виключення його зі школи з «вовчим білетом», хоча уроки пропустив не він один, а ще кілька учнів. Однак нікого з них не покарали так суворо, як бунтівного дописувача. Після численних митарств і принижень пощастило влаштуватися Юліянові в семирічну школу ім. Тараса Шевченка на Мальованці, що в м.Житомирі. Восени 1930 року після закінчення семирічки, хлопець несподівано довідався по секрету, що невдовзі будуть депортувати в Сибір чергову групу односельчан. У цей список внесено його ім'я. Недовго думаючи він вирішує втікати з села. Отож наприкінці жовтня разом із двоюрідним братом Зіньком Коломійцем потайки тікає до Харкова. Так почалися його суворі життєві університети, які не раз з гірким болючим карбом лягали на серце, але й загартовували його.
Село Зороків Черняхівського району.
26 липня 2009
Село Зороків, як писав краєзнавець Микола Брицун, одне з найдавніших на Черняхівщині. Знання кореня "зро", "зрити", тобто дивитись, споглядали крізь густий ліс, зарослі. Село було побудовано в урочищі Зорок, ручай, річечка Зорка. А поселення людей почало називатись Зороков.
Зараз - це центр сільської ради, дворів 117, населення 310 чоловік. Сільській раді підпорядковані населені пункти: Зороків, Вишпіль, Іванків. Село Зороків відоме з 1772 року. Воно розташовано за 16 км від обласного центру Житомира і за 7 км від районного центру Черняхова і залізничної станції Горбаші.
Село Щеніїв Черняхівського району.
26 липня 2009
На межі Коростишівського і Черняхівського районів на відстані 18 км від райцентру Черняхів, по сусідству з Гуменниками, зеленим віночком на березі річки Мики, розкинулось мальовниче старовинне село Щеніїв, яке знаходиться у адміністративно-територіальному підпорядкуванні Забрідської сільської ради. Історія села бере свій початок з доби Неоліту, коли древні рибалки та мисливці обживали піщані береги древності в межиріччі Свинолужки - Мики. Про це свідчать знахідки камінних молотків, сокирок і інші свідчення доби бронзи, які виорювалися на щеніївських землях протягом віків. Збереглися 3 кургани - могильники доби Бронзи так звана Могила доби войовничих пастухів як стверджує Микола Брицун-Ходак у книзі «Тисячолітні веди землі дре-влян». За 150 метрів від Могил виявлені сліди рудних плавок під Курганами, де розміщувалось селище рудників доби Древлянського Князівства (доба Х-ХІІІ віків) Великі кургани виконували роль не тільки могильників, а й дозорів, адже тут проходила оборонний шлях старого часу і вони були насипані у непрохідних лісоболотних місцях. З розповіді старожилів відомо, що під час монголо-татарської навали Щеніїв виступив як укріплення, застава, місце побоїща. Татарську Орду розбив воєначальник Щень, звідси більш вірогідно і пішла назва Щеніїв, хоч є і інші версії. Як стверджує археолог Микола Брицун, Щеніїв був Городом-Обороною в часи Нашестя (Батия 1241 р.) Нинішній Щеніїв утворено із трьох населених пунктів : Щеніїва, Нараївки і Саків. Оскільки найбільшим з них був Щеніїв, їх на початку XIX століття об'єднали в одне село, а Саки і Нараївка залишилися кутками.
Село Забріддя Черняхівського району
26 липня 2009
У 80-х роках в селі Забріддя було побудовано нову школу, двоповерхову контору колгоспу, тракторний парк, тваринницькі приміщення, пожежне депо, магазин, дитячий садок, приміщення для схову зерна, картоплі, шосейну дорогу, що з'єднувала Високе із Забріддям та Щенієвом. Центральні вулиці по Забрідді та Щенієві були покриті асфальтом.
В 1952 році було посаджено ліс на площі 35 га. В1957 році село радіофікували.
|
|||||||||||||||||||||||||||||
 |
||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
Назад