Завантаження. Зачекайте, будь-ласка...
|
Інформер
Погода в Житомирі
*****
RSS
Новини Житомира
Реклама
Новини партнерів
|
||||||||||||||||||||||||||||||
|
Місто
Випадкове фото
|
 Ваше місце розташування на сайті:
Шановні гості сайту, якщо Вам відомі якісь цікаві факти з життя міста чи Ви маєте власні фото Житомира і бажаєте поділитися ними з іншими, тоді надсилайте ваші матеріали та побажання за адресою admin@city.zt.uaІсторія міста Бердичів.Тишкевичі.
29 травня 2009
У 1471 р. Великий князь Литовський, ліквідував Київське князівство, побоюючись зміцнення самостійності українців. Це негативно відбилося на обороноздатності краю. Внаслідок цього в 1483 р. кримський хан Менглі-Гірей спустошив всю правобережну Україну, не зустрівши ніде опору. Масштабність руйнувань можна було порівняти хіба що з нашестям Батия в 1240 р. У цій місцевості вистояв лише Житомирський замок. Під час боїв Тишко Каленикович, дядько Федора Тишкевич, змушений був втекти в Литву.
Свій внесок в освоєння земель навколо Бердичева зробив внук Василя - Федір Тишкевич, з опису земель якого за 1593 рік відомо, що він звільнив селян-переселенців на двадцять років від податків. Були випадки насильницького переселення селян до себе з земель своїх сусідів, про що свідчать історичні документи. Але й самому Федору Тишкевичу доводилося скаржитися на сусідів - Корецьких, Острозьких та Горностаїв. Ці суперечки тривали до 1614 року, коли третейський суд провів кордон між їх володіннями.
Історія міста Бердичів.Перші письмові згадки про Бердичів та виникнення міста.
29 травня 2009
З приводу перших згадок про Бердичеві немає однозначної думки, у книзі "Бердичів і Бердичівський повіт" (у 1901 р.) А. Косіча і в "Енциклопедії українознавства" (під ред. В. Кубійовіча) називається в 1320 р. Але в письмових джерелах першої половини XIV ст. немає жодної згадки про Бердичів.
В "Історії міст і сіл України" згадується дата в 1430 р. "Великий князь Литовський Вітовт віддав цю місцевість Путивльському і Звенигородському наміснику Каленику". Але в історичній науці відома лише дарувальна грамота Каленику, князя Свидригайла в 1437 р., де про Бердичів згадки немає. У праці "кляштор босих кармелітів в Бердичеві" (у 1912 р.) Бердич був слугою Тишкевича і жив в ХVІ ст., А тому, звичайно, не міг бути підданим Каленика. Перша задокументована згадка про Бердичеві зустрічається у переписі населених пунктів (люстрації) у 1545 році, де місто значиться як власність Василя Тишкевича.
Історія міста Бердичів.Середньовіччя.
29 травня 2009
В період IX-XVIII ст. Бердичівський землі пережили давньоруський та литовсько-польський періоди. Культура цих періодів, безперечно, успадкувала звичаї попередніх культур.
Територія була добре заселена, природні умови були сприятливими для розвитку господарства, величезні ліси давали матеріал для будівництва та паливо. Заводі Гнилоп’яті відрізнялись родючими землями, де також видобували залізну руду, граніт та глину. І саме тут проходив торговий шлях з Києва в західні землі. Великий вплив на ці землі також здійснили кочові племена, значно пригальмувавши розвиток краю. Це змусило звести відомі спеціальні укріплення - вали та городища - лінія яких проходила від Дніпра вздовж Росі до верхів’я Південного Бугу. До їх складу входило також Райковецке городище, збудоване на місці старого слов'янського поселення. Після Батиєва нашестя деякий час землі були в союзі з болохівськими князями, але невдовзі перейшли під владу Золотої Орди.
Історія міста Бердичів.Доісторичні часи.
29 травня 2009
Давайте подумки перенесемось в самі давні часи, коли тільки починалося заселення.
Бердичівських земель. Тоді побачимо ще кам'яний вік - палеоліт, часи, віддалені від нас на 1 млн. - 150 тис. років. Знахідки даного періоду поширені в деяких районах Житомирщини, але в Бердичівському районі не знайдені. Вважається, що це пов'язано, у першу чергу, з недостатньою вивченість району. Неосяжні ліси, більша розгалуженість мережі притоків Гнилоп’яті, родючі грунти та великі пасовища створювали придатні умови для заселення цих земель. Найбільш давні і самі численні знахідки давніх часів було виявлено в околицях села Слободище, більш близькі до нашого часу археологи знаходили в ряді сіл району і в самому місті. З кінця ІV тис. до н.е. Східну Волинь почали заселяти племена трипільської культури. Пам'ятники цієї культури були знайдені в багатьох селах району,а також в самому місті - вздовж берегів Гнилоп"яті.
Таємниця древлянського князівства: «Коростень - батько міст слов'янських». Забутий Коростень.
29 травня 2009
"Спаливши" Коростень, Ольга пішла по деревській землі і "попалила" всі інші міста. Адже саме міста були оплотом військової сили древлян. Щоправда, одне місто вона залишила-таки неушкодженим: Овруч, який зробила новим стольним градом у Деревській землі. Після наведення порядку в Деревах, повернулася вона до Києва, а потім вирушила через всю країну в інший важливий град, на батьківщину Ігоря, в Новгород, який теж норовив від Києва від’єднатися. В 947 році знову повернулася в Київ до сина. А далі в літописі - 7 "порожніх" років ... Древлянські перекази запевняють, що ці сім років жила Ольга разом зі Святославом не в Києві, а в КОРОСТЕНІ! Так, як ніби саме Коростень все ще був столицею! Наче Святослав не Киевський, а древлянський Великий князь! Ніби все ще в силі древлянське Велике князівство! До сих пір коростеньці охоче показують приїжджим святі місця: Ольжину купальню (де вона, за переказами, милась, коли жила в місті) і Ольжине дзеркало - стрімкий, відполірований вітрами гранітний обрив на правому березі Вуха. Що робила вона в спаленій нею ж древній столиці могутнього древлянський князівства?
|
|||||||||||||||||||||||||||||
 |
||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
Назад