Часто, мандруючи Житомирщиною на захід, я майже без зупинок проїздив бердичівський монастир кармелітів босих, руїни палацу Терещенків у Денишах, скелі над Тетеревом у Чуднові. Мені завжди кортіло зупинитися й оглянути старовину, або природні красоти, але час підганяв: треба було якнайшвидше дістатись Львова, Карпат, Кам’янця- Подільського... Але настав день, коли я все ж таки визначив для себе: «Годі відмовляти собі в задоволенні, їду на Житомирщину!». І справді це ж під боком. Трохи далі, аніж звичайна поїздка на дачу.
Спершу були розроблені одноденні виїзди на Житомирщину, але в мандрівках відкривалось усе більше й більше цікавинок, і одного дня виявилось замало. Раптом знаходились невідомі палаци, церкви, костьоли і парки. На них був потрібен мінімум уікенд. До того ж, мені пощастило знайти багатотомну працю польського краєзнавця Романа Афтаназі, в якій він подає унікальні факти з життя польської шляхти Житомирщини і, зокрема, спираючись на фотографічні дані і спогади останніх власників маєтків, описує розкоші, в яких жили ці люди. Лише в цього автора можна знайти бодай якусь згадку про той чи інший забутий усіма реєстрами і путівниками палац. Можливо, науковці вирішили, що все було знищено за радянських часів? Авжеж, левова частка загинула, але залишились такі перлини, як палаци в Рогачах і Бровках, костьол Святої Клари в Городківці, надзвичайні барокові фрески в Іванкові. Знаходячи їх, я відчував ні з чим незрівняне відчуття першовідкривача, бо навіть поляки давно не їздять до цих місць, не кажучи вже про наших туристів. До того ж, цей край повен природних пам'яток на кшталт каньону ріки Тетерів, утвореного льодовиком Кам’яного Села поблизу кордону з Бєларуссю, або прадавніх хвойних і листяних лісів, вік яких сягає багатьох століть. Проїхавши скрізь зазначенними місцями, спробую взяти на себе відповідальність і сказати: в жодному українському довіднику ви не знайдете інформації, подібної до тієї, що наводиться тут.

Більшість пам’яток області так чи інакше пов’язана з польською шляхтою, і в путів-нику їм відведено дуже багато уваги. Це зумовлено історичними і особистими при-чинами, бо ж плекаю відверту симпатію до наших західних сусідів. Проте, звісно, не забув і про витвори українських майстрів. Згадуються також пам’ятки, пов’язані з єврейською культурою.
Кожен з чотирьох маршрутів надзвичайно насичений і, чесно кажучи, фізично важкий. Тож вам зовсім не обов’язково скрупульозно, слід у слід робити всі із зазначених зупинок - щось може здатись вам не вартим уваги. До того ж, на жаль, до багатьох пам’яток ведуть жахливі дороги - вибоїна на вибоїні, - і щоб поберегти власне авто, можна проігнорувати те чи інше місце. Не додає привабливості деяким місцям майже цілковита відсутність туристичної інфраструктури. Точніше, вона лише зараз починає народжуватись: готелів і придорожних кав’ярень відчутно бракує, а більшість музеїв працюють по стандартах минулих часів: на вихідні, саме коли люди можуть їх відвідати, експозиції закриті. Тому, задля того, аби ви на власні очі могли побачити ту чи іншу подану тут пам'ятку і зробити власний вибір, кожна із зазначених в путівнику зупинок подана на світлині.
У будь-якому випадку, я намагався розробити маршрути, які б зацікавили найбільше читачів. Такі мандрівки, які б реально можна було відбути зі всіма зупинками за два дні. Обирати власну, звісно, вам. Приємної подорожі!