З Романівки через Попільню їдемо в ПАВОЛОЧ - колишнє полкове козацьке містечко. Це приблизно за 23 кілометри. На в'їзді до Паволочі нас зустрічає кумедний козак з вусами і оселедцем, а трошки далі, з лівого боку, буде старе єврейське кладовище-кіркут. Тут доволі багато харак-терних надгробків, що нагадують ногу. Ми вже бачили такі в Новограді-Волинському. На території кіркута стоїть халупа, в якій мешкає жінка, яка час від часу доглядає за кладовищем. Вона охоче покаже і двох-сотлітню могилу рабина і місця, де ховали дітей, жінок, чоловіків і самогубців - усіх окремо. Також, вона може провести на братську могилу євреїв Паволочі, яких у 1941 році розстріляли, а інших закопали живцем нацисти. Переповідає, що «земля після страти ще тиждень ворушилась».
У центрі села є краєзнавчий музей в колиш-ній синагозі. Деякі джерела датують її 1782 роком, але судячи з архітектурних осо-бливостей будівлі, постала вона не раніше другої половини XIX століття. Тут повторю-ється романівська історія: музей де-юре відкрито, де-факто - на дверях замок. Проте через вікна можна скласти про нього певне враження - переважна більшість експонатів пов'язана з Другою світовою війною. Неподалік височіє новозбудована цегляна церква - стару дерев'яну спалили ще комуністи після революції. У містечку також можна оглянути вали козацького укріплення, адже Паволоч була заснована одним із перших запорожців Євгеном Дашківцем у XVI столітті. За Хмельниччини і пізніше містечко постійно було в центрі військових подій. Саме тут Богдан Хмельницький провів зиму 1648-1649 років. Під Наволоччю помер його найбільший ворог - Ярема Вишневецький, тіло якого згодом перепоховали в Польщі. Та й у XVIII столітті миру в Паволочі не було. Під час Коліївщини поляки вбили тут гай
дамацького ватажка Харка, котрий перед тим оборонив від них духовного батька повстання, ігумена Мотронинського монас-тиря, Мельхиседека Значко-Яворського. Про загибель цього гайдамака навіть складена народна пісня.