З Паволочі їдемо до ВЕРХІВНІ - першої з родзинок маршруту, адже в селі жив сам Оноре де Бальзак, Але дорога буде нелегкою: попереду 17 кілометрів ґрунтівки. Однак, це єдиний шлях до Верхівні.
«Маленький Лувр»
«Я марив Верхівнею цілісінький день. Я так верхівничаю, так переношуся в мріях до Верхівні, що бачу найдрібніші речі домаш-нього вжитку. У своїй уяві я відчиняю шафку з цукерками, що стоїть біля підвіконня в твоїй спальні... перелічую цяточки воску від свічок, що спливли на оксамитову скатерку того стола, за яким ми грали в шахи.,. Присягаюся честю, коханням до тебе - я живу там..,». Це один з численних листів, що Французький письменник Оноре де Бальзак написав польській шляхтянці Евеліні Ганській. Автор «Людської комедії» прожив у Верхівні три найщасливіші роки свого життя: з 1847 по 1850. Усе почалося з листування: першою до класика написала сама Евеліна: «...Коли я читала ваші твори, серце моє трепетало: ви показуєте справ-жню гідність жінки...» Написала інкогніто. Але вже за якийсь час відкрила себе, і запропонувала зустрітись на одному зі швейцарських курортів,
Старий місток у верхівнянському парку і Бальзакова криниця


де їхнє віртуальне кохання стало реальним. Цікаво, що Евеліна (до шлюбу Жевуська) була не єдиною в своїй родині жінкою, яка мала зв'язок з французькими мистцями. Наприклад, її сестра Кароліна була одружена з французьким поетом Жюлем Лакруа, а до того мала роман з Адамом Міцкевичем.
Довгих 15 років Евеліна і Оноре чекали: поки помре її чоловік, старий Вацлав Ганський, поки Ніколай І дасть дозвіл на вінчання... У 1847 році Бальзак уперше приїхав до Верхівні і був нею зачарований. У палаці, спорудженому за проектом його співвітчизника Блеріо, у письменника з’явилось кілька власних кімнат і кабінет, якого він ніколи не мав у Франції. Судячи з не дуже великих розмірів цих покоїв, доходиш висновку, що на батьківщині Бальзак мешкав у більш ніж скромних умовах. У новому домі він був просто щасливим. Ще б пак, у великій їдальні трапезу супроводжував маленький оркестр, а страви і вино приносили із флігелів підземними ходами. У великому захваті Бальзак назвав палац «маленьким Лувром або грецьким храмом». Разом із захватом прийшло й натхнення: тут письменник створив «Депутата від Арсі», «Дрібних буржуа» і «Мачуху». Проте, наприклад, Юзеф Дунін-Карвицький пізніше писав, що «хоч в верхівнянському палаці і були красиві зали з фресками і богатою ліпниною, печі, натомість, диміли і не давали тепла. До того ж, у резиденції ніколи не було води». Дещо про внутрішній устрій палацу знаємо з праць дослідника старовини Романа Афтаназі. Хол, в якому зараз висять репродукції портретів Бальзака та Ганської, колись прикрашали численні мисливські трофеї. У бальній залі був коминок з білого мармуру, оздоблений позолоченою бронзою. На колонах під стінами стояли малахітові і порцелянові вази, ймовірно севрзькі або петербурзькі. Меблі цієї зали репрезентували стилі від Луї XIV до ампіру. Був тут також і годинник, що належав Марині Мнішек - дружині Лжедмитрія !. У палаці було дуже багато коштовних картин, про які Бальзак писав сестрі Лаурі Сурвій: «Найкращий Грйозе, якого бачив і два Ватто. Ці три картини варті 80 тисяч франків! Один Ван Дайк, один Кранах. Міно, Ріго, Каналетті, Ротарі... Що за образи!» До речі, верхівнянський палац мав також картину із зображенням самого Бальзака в рясі домініканського монаха. Її Ганські забрали до Франції, і якийсь час картина належала Олександрові Дюма молодшому, а зараз перебуває в музеї міста Тура.
Після смерті Вацлава Ганського Евеліна і її дочка Анна переїхали до Парижа, а Верхівню купив Адам Жевуський. Серед поляків він не мав поваги, оскільки служив у царському війсьцу, і в Першому польському повстанні бився проти своїх родичів на боці росіян. Для того аби він міг купити у племінниці?
Анни Ганської Верхівню, йому, враховуючи заслуги перед царем, зробили виняток - тоді вже діяв мораторій на купівлю поляками земель в межах Імперії.