Жахливими вибоїнами вибираємось з цен-тру Старої Котельні і через згадувану трасу прямуєм о до сусіднього ІВАНКОВА. Тут є костьол Вознесіння Божої Матері фундації Павла і Гелени Борчиків, споруджений у 1800 році. Це одна з найцікавіших зупинок нашого маршруту. Попри те, що в костьолі вже мінімум сто років Службу Божу правлять православні, тут дивним чином збереглись старовинні фрески з часів його побудови, їхній автор - Йозеф Прехтль, котрий виконав розписи тринітарійського монастиря в Браїлові. Сміливо можна стверджувати, що це єдиний храм області, де повністю збереглись оригінальні розписи такого віку. Усі мальовані сцени чітко видно, серед них «Вигнання торговців з храму», «Символ Святого Духа» тощо.
Якщо на час ваших відвідин двері пам’ятки буде зачинено, зверніться до церковного старости Павла Ростиславовича, будинок якого стоїть навпроти костьолу-церкви через дорогу. Але зауважте, що його дове-деться наполегливо вмовляти пустити вас подивитись розписи. Усе це через те, що кілька років тому храм двічи був пограбова-ний - злочинці вкрали цінні ікони. За слова-ми Павла Ростиславовича, всі знали, хто це зробив, але справу було закрито. Саме тому парафіяни Іванкова з підозрою ставляться до тих, хто хоче потрапити до церкви, (хні побоювання можна зрозуміти.
Останнім пунктом другого маршруту по Житомирщині є село ЛІЩИН (стара назва Тулин). Як і в Іванкові, тут є костьол, в якому зараз православна церква. Його вважають останнім взірцем бароко в Україні. Дата спорудження храму - 1805 рік, і це, радше за все, робота того ж архітектора, чиї костьоли ми побачили в Топорах і Старій Котельні.

В іншій частині села, на території школи зберігся невеличкий палац з початку ХІХ століття. Зараз в ньому музей, але, знову ж, відкритий умовно. За Гуйвою ще донедавна стояли руїни ще одного, більшого палацу, там, де зараз новозбудо- вані дачі. Ціла територія огороджена старим кам’яним парканом, і де-не-де видніються чорні провалля старих льохів. Імовірно, тут стояв резиденційний палацик Олександра Добровольського в стилі неоґотики, 1904 року побудови. Автором проекту був не хто-небудь, а Владислав Городецький. Так-так, саме той Городецький, що спорудив «Будинок з химерами» і Миколаївський костьол у Києві. Поруч, при дорозі над річкою, є фундамент чогось, що нагадує башту. Згідно з польськими джерелами, в Тулині до 1917 року виднілись сліди «якогось давнього замку». Можливо, це він? Утім, ми не будемо проводити розслідування, за яких обставин зник палац Городецького і хто поруйнував замок, бо вже час вертатися додому. Знайомою трасою доїжджаємо до об’їзної житомирської дороги і далі, за вказівниками прямуємо до столиці.
Іев.-Волинський