Колись Бердичів був чи не найпотужнішим торговим містом півдня Російської Імперії. Саме сюди звозились вишукані французькі вина, дорогі англійські сукна, небачені німецькі механізми. Так тривало, доки Одеса не отримала право безмитного ввозу та вивозу товарів - порто-франко. Але втративши бізнесовий вплив, Бердичів зберіг за собою репутацію релігійного центру східної Волині: місто було і залишається святим для католиків і євреїв, які приїжджають сюди як паломники.

Першого дня відвідаємо цікаві місця, що розташовані дорогою до Бердичева і навколо нього, а другого - познайомимося із самим містом.
На південь області їдемо знайомою житомирською трасою, і перед містом повертаємо об'їзною ліворуч, на Вінницю. Не далі як за три кілометри від того місця, де закінчується міська смуга Житомира, на трасі до Бердичева лежить село ГУЙВА, назване на честь ріки. Виявляється, у час Другої світової тут, у спеціально побудованій резиденції перебував голова СС Генріх Гіммлер. Відомо, що бункер Адольфа Гітлера «Вєрвольф» був під Вінницею, у селі Стрижавка. Зараз там самі вивернуті потужними вибухами кавалки залізобетону. Підземно-наземна ставка Германа Герінга «Штайнбрук» також була на Вінниччині, і також сьогодні знищена, натомість резиденція Гіммлера в Гуйві лишилась майже неушкодженою. Називалась
вона «Хегевальд» - «Заповідний ліс». Тут є два входи у підземні зали райхсфюрера СС: один розташований на території військової частини, тому доступ до нього неможливий (можна лише через паркан побачити верхівку бетонної будівлі, недав-но помальованої жовтою фарбою), інший (їдемо з траси ліворуч, за тим перший поворот праворуч) біля двоповерхового житлового будинку. Це квадратна бетонна конструкція заввишки в два з половиною метри, майже зусібіч обліплена господар-ськими прибудовами місцевих мешканців, Кажуть, ще кілька років тому хтось із них тримав у бункері картоплю, але потому якийсь «генерал з Києва» викупив об'єкт, і нібито збирається відкрити в ньому музей. Так чи інакше, але до середини вхід закритий, споруду можна лише обійти, і роздивитись сталеве кулеметне гніздо, пощерблене бронебійними кулями які, втім, не прострілили його. Хоч до бункеру і не увійти, але все ж є деякі його описи. Мало того що товщина стін тут три, а перекриттів - чотири метри, під дахом є ще товстий гумовий шар, який мав надійно захищати від прямомо попадання бомб. До того ж, внутрішні коридори побудовані таким чином, аби гасити вибухову хвилю. Два бункери з'єднував підземний хід, який після війни замурували.

Гіммлер був в «Хегевальді» кілька разів. Саме тут улітку 1942 року він виголосив план «Ост», яким передбачалась колонізація усіх захоплених земель. Його здійснення почали з Гуйви, виселивши всіх мешканців села без права взяти з собою бодай щось з майна. У будинки відразу в'їхали німецькі колоністи, сусідство з якими цілком задовольняло райсфюрера. Розповідають, що нові власники застали на столі ще не вистиглий обід... Ще того ж року Гіммлера в його «Заповідному лісі» відвідав голова політичної розвідки Третього Рейху Вальтер Шелленберг. Як не дивно, вже тоді нацистські бонзи радились, як усунути від влади Гітлера й укласти сепаратний мир із Заходом.
До речі, в ґуйві є доглянутий солдатський цвинтар з плитою, на якій написано: «Тут спочивають німецькі солдати. Пам'ятайте про них і про жертви всіх воєн».