Далі, дорогою на Миропіль, за бажанням можна заїхати до міста РОМАНІВ (доне-давна Дзержинськ), де колись стояв най- багатший палац Житомирщини. Він належав графові Юзефові Августу Іллінському, раднику Павла І. Коли той був ще царевичем, то вліз у такі борги, що це ставало вже непристойним. Тоді на допомогу молодому Павлові прийшов Іллінський, який продав один зі своїх маєтків, за рахунок чого викупив векселі царевича. Ставши імператором, Павло І віддячив іллінському нагородами,
титулами графа і сенатора, подарунками
Усе це Юзеф Авґуст зібрав у

156 залах і кімнатах романівського палацу, додаючи імператорські дари до власних картин, меблів, зброї і порцеляни (частина цієї збірки зараз експонується в Житомирському краєзнавчому музеї). До речі, Іллінський дбав не лише про себе. Він першим у Російській імперії заснував школу для глухонімих дітей селян, де ними опікувався доктор Празького університету Ян Франциск Гамперль.
У 1876 році резиденцію охопила велика пожежа. На той час нікого з власників у Романові не було, а селяни вирішили, що це «кара
Божа» і полум’я не гасили. Палац жеврів
цілих шість місяців, після чого залишилися самі руїни. Після революції їх розібрали.
Романів втратив свою назву, коли в 20-х роках минулого століття місцеві чиновники запросили до нього Фелікса Дзержинського, аби він був присутнім на церемонії перейменування міста на честь себе. Керівник
ЧК не приїхав, натомість прислав свою жінку купити дещо з місцевої порцеляни, чим дуже образив запопадливого голову міськради. Сьогодні в Романові можна оглянути новий височезний костьол, збудований з тієї ж цегли і в такому ж стилі, що і храм в Баранівці, який ми вже бачили.

В'їжджаємо до МИРОПОЛЯ де зберігся старий костьол на честь Святого Антонія. Він постав старанням графів Ґуттен-Чапських у 1820 році. На другому боці до 70-х років минулого сторіччя височів і їхній палац (зараз тут житлові будинки), який змалював мандрівний художник Наполеон Орда. Це була симпатична двоповерхова будівля, в неоготично- му стилі, з баштою і родинними гербами. Про маєток Папських нам багато розказав чоловік, що назвався Михайлом Йосиповичем, якого випадково зустріли біля лазні військової частини (на території маєтку частково розташована Державна військова служба спеціального зв’язку і захисту інформації). Зокрема, він переказав, що в будівлі навпроти лазні за Папських мешкав управитель маєтку, що поруч є графські пивниці, а руїни мурів над Случчю, що нагадують замок, насправді були стайнями, в яких тримали арабських і англійських скакунів. Разом із палацем їх підірвали вибухівкою, хоч як не просили миропільчани облашту- вати там гаражі. Микола Йосипович також розповів, що біля школи живе старий фотограф, у якого збереглися стародавні світлини маєтку. Утім, вони, можливо, є й в краєзнавчому музеї, що розташований у приміщенні школи. Звісно, у вихідні він зачинений.