Подолавши об’їзди, ми знову в КОРОСТЕНІ. Радимо одразу заїхати до готелю з однойменною назвою, аби залишити в номері речі, а машину на парковці, що охороняється. Двомісний номер коштує тут як 154 гривні, так і 240. Оскільки дешевший є найгіршим зразок радянського готельного сервісу, краще не економити. За стоянку беруть сім гривень. Гаряча вода є цілодобовo
Ми не дарма радили залишити машину, - основні принади Коростеня розташовані компактно, уздовж головної вулиці Грушевського. Виняток становить лише крамниця відомої коростеньської порцеляни, що розташована прямо навпроти заводського входу, трохи далі від центру, біля залізниці. Оскільки тепер завод тимчасово простоює, асортимент магазину не вражає
- розпродують старі запаси. Хоча можна дещо знайти в гаражах з тильної сторони, де місцева жителька облаштувала альтернативний ґешефт.
Повернімось до центру міста. Нам треба йти до парку Островського, в якому на березі ріки Уж є легендарні Ольжині купальні і об'єкт «Скеля», що його в народі називають «бункером Сталіна». Як відомо з Повісті врем’яних літ, Ольга спалила Коростень з помсти за вбитого древлянами, що жили тут, чоловіка
- князя Ігоря. Оскільки її війська не могли здобути укріплень міста, княгиня пообіцяла коростенцям зняти облогу, якщо з кожного двору їй принесуть по голубу. Древляни виконали її вимогу, але не передбачили, що цим занапастили місто, адже Ольга наказала до лап птахів прив’язати тліючу тканину, і відпустила їх. Голуби повернулись до своїх дворів, підпалюючи дахи Коростеня. Пізніше, в спустошеному місті, Ольга, за легендою, купалася в Ужі, де на скелях залишилась видовбана ніша, про що сповіщає таблиця. Цікаво, що кілька років тому, на горі над купальнями поставили велетенський пам’ятник князю Малу, який убив Ігоря. Такий собі символ незалежності від Києва. Деякі історики навіть припускають, що в сиву давнину столиця платила Коростеню дани-ну. Парадоксально, але на день міста, що святкують у вересні, над Ужом збираються поставити пам’ятник... Ользі. Ніби то й не вона палила Коростень.