«город ніц»

Після Новограда маємо відвідати містечко ГОРОДНИЦЯ, та обласний центр, якому присвятимо левову частину другого дня мандрівки. До Городниці їдемо за вказівникам на Коростень. Якщо є бажання, біля автовокзалу можна відвідати поштову станцію позаминулого століття і новозбудований костьол. За залізничним переїздом повер-таємо праворуч і за п’ятсот метрів зупиняємось, аби оглянути старови- ний єврейський цвинтар-окописько (дивимось праворуч), де ще видні- ються характерні надгробні плити - мацеви. Цвинтар відносно доглянутий. У центрі навіть є навіс, під яким могили двох єврейських праведників. Трошки далі, на протилежному брці, зберігся неушкодженим один з командних пунктів лінії Сталіна, який нагадує бетонний млинець.
Виїжджаємо на об'їзну трасу, перетнувши яку, прямуємо до Городниці. До містечка 38 кілометрів лісової, майже без сіл, дороги. Наша мета - Георгіївський монастир (УПЦ МП).
За легендою, ім'я містечка походить від словосполучення «город ніц» - міста нема, У XVII столітті його повністю зруйнували татари. І справді, Городниця приховує в собі щось таємниче. Щось, що нагадує твори Стівена Кінґа: оточуючі пагорби вкриті хрестами, - таке враження, що тут суцільний цвинтар, людей на вулицях дуже мало, не чутно голосних звуків, музики... Такий же тихий і Георгіївський монастир. Його заснували князі Любарські у 1660 році, і з тих часів залишилися лише два масивних хрести, що «проростають» із землі за апсидою головного храму. Святиню побудовано на початку минулого століття в російсько- візантійському стилі. Поруч стояла колись дерев'яна Симеонівська церква, яку зруйну-вали більшовики. На її місці зараз каплиця. Монастир відомий чудотворною іконою Богородиці «Утамуй мої печалі», а також тим, що тут гаптують сріблом і золотом різи священників. Обитель підпорядкована без-посередньо Київському митрополитові, який часто тут буває.
У місті є величезний, понад столітній парк, що переходить у ліс.

Тут росте багато реліктових дерев і рослин, зокрема азалія понтійська, зображена на гербі Городниці. Крім того, тут розвинені мисливські гос-подарства - звірини у городницьких лісах доволі багато.
На зворотньому шляху зупинимось біля сто-літнього костьолу. До нього можна потрапити не завжди - ксьондз приїжджає сюди лише у великі свята.

На вже знайомій об'їздній дорозі навколо Новограда-Волинського є ще одна цікавинка - столітній залізничний міст через Случ. Тут найкращий ракурс для фото. Саме на високій горі, що здіймається над рікою ліворуч, колись стояв древньоруський Звягель. Робимо фото і рушаємо на Житомир, до якого 86 кілометрів.