Палацовий комплекс Журовських

Повертаємось до Бердичева і їдемо до траси на Ружин. За кілометр після об’їзної дороги повертаємо праворуч на Семенівку, яка за залізничним переїздом переходить у село ІВАНКІВЦІ
Це останній і один з найкращих пунктів нашої мандрівки, позаяк тут зберігся пала-цовий комплекс Журовських, що завдяки поруйнованій, але все ще імпозантній башті, нагадує справжній замок. Замок, про який не згадує жодний з путівників.
Палац і прибудований до нього флігель, а також манеж з баштою були (ймовірно) спо-руджені у 1820 році Марцелієм Журовським. На жаль, до головної будівлі (там сьогодні школа) нам так і не вдалось потрапити, але судячи з архівних фотографій 1974 року, в колишній Бальній залі збереглась ліпніна, нічим не гірша за ту, що ми бачили в маєтку Ганських у Верхівні. Утім, цікаво, як виглядали зали і салони резиденції до 1917 року. Тут нам допоможуть спогади дочки останнього власника Іванківців Марії Журовської: «Білу залу оздоблювали біло-сріблясті килими, які висіли над мармуровим каміном і кахлевою піччю. Посередині стояв великий видовжений стіл, а під стінами дві канапи і крісла. Тут висіло декілька картин, а головне місце відводилось композиції Рюсдела «Ісус, який іде полями». Палац мав більярдну залу в темних тонах, але найкращою, безумовно, була Бальна зала. Під стелею, суцільно вкритою багатою ліпніною, висіли дві люстри з бронзи і кришталю, В одному з кінців зали виблис-кував лаком чорний рояль.
Були тут крісла і канапи в стилі Луї XV.
Увагу гостей завжди привертали картини Бальної зали: «Ісус і самаритянка» Джузеппе Беццуолі, а також «Наполеон з армією в засніжених горах» і «Жінка, що цілує своє дитя через фати в'язниці» невідомих авторів. Біля картин стояла ваза з карарського мармуру, заввишки з дорослого чоловіка.
Малу залу прикрашав округлий стіл на одній мармуровій ніжці, верх якого був викладений мозаїчним малюнком голубів, що п’ють воду, в оточенні гірлянд квітів».
Такою колись була резиденція Журовських в Іванківцях. Попри те, що, напевно, крім ліпнини в ній нічого не залишилось, все ж таки чудово, що вціліли хоча б стіни.