Очерет Михайло Йосипович
9. 04. 1926 - 8. 02. 1945
Герой Радянського Союзу



Очерет Михайло Йосипович - стрілець 990-го стрілецького полку 230-ї стрілецької дивізії 1-го Білоруського фронту, єфрейтор.

Народився 9 квітня 1926 року в обласному центрі України - місті Житомирі. Єврей. Член ВЛКСМ з 1944 року. Закінчив 7 класів школи № 23 міста Житомира. На початку війни разом з сім'єю переїхав до міста Пугачов Саратовської області, де і закінчив середню школу.

У 1943 році добровільно вступив у Червону Армію. У боях Великої Вітчизняної війни з 1943 року. Воював на 1-му Білоруському фронті. Пройшов з боями шлях від Дніпра до Одера.

7 лютого 1945 року стрілецький батальйон 990-го полку, діючи у передовому загоні 230-ї стрілецької дивізії, ще з ранку форсували річку Одер і захопив село Карлсбізе. Тепер він вів запеклий бій за утримання і розширення плацдарму. Ворог відчайдушно контратакував, намагаючись відкинути батальйон за річку. Адже Одер - остання велика водна перешкода на підступах до Берліна. І цю перешкоду долали наші воїни.

Втома, замерзший одяг сковували руху бійців. Погрітися б, просушити обмундирування та й відпочити трохи ... Але такої можливості не було. Ворог тиснув, і треба було відбиватися. Тільки до вечора напруга бою трохи спала.

Взвод 7-ї роти, в якому служив єфрейтор М.І. Очерет, було виділено для охорони штабу батальйону і розташувався в селі.

Командир попередив, що фашисти готують новий удар. Підійшли танки ворога, підтяглася артилерія, міномети. Але плацдарм треба утримати. Адже наші головні сили до ранку почнуть переправу.

Вранці 8 лютого 1945 року артилерійські та мінометні вибухи розірвали тишу. Трохи відпочивши за ніч бійці в густій предутреннем тумані займали оборону. Відділення М.І. Очерета розташувалося на перехресті вулиць. Звідси зручно було вести обстріл і спостереження.

А за околиці села вже розгорався бій. Під прикриттям туману ворог атакував двома батальйонами піхоти з 15 танками. Після потужної артилерійсько-мінометного нальоту гітлерівцям на вузькій ділянці вдалося прорвати оборону батальйону і увірватися в Карлсбізе. Над штабом батальйону нависла смертельна загроза. Загине штаб - некерований батальйон навряд чи утримає плацдарм.

Мужньо відбивалися бійці батальйону від тиснувшого ворога, але занадто нерівні були сили. Танки, хоча й повільно, але неухильно просувалися вздовж села. Оглушливо розриви снарядів і мін почастішали, місцями загорілися будівлі, потягнуло димом і гарью. Переривчастий вітер розірвав завісу туману і погнав його до річки, в яри. Прояснилося, і єфрейтор М.І. Очерет побачив: танки ворога, ведучи безперервний вогонь з гармат і кулеметів, наближаються до його позиції.

М.І. Очерет ще раз перевірив гранати, розклав їх біля себе і затамував подих в очікуванні головного танка. Ворог йшов колоною, вузька вулиця села виключала обгін і маневр. Досить підбити перший танк - і вся колона буде затримуватися.

Ось фашистські чудовиськавже майже поруч. М.І. Очерет кинув зв'язку гранат назустріч наступаючому танку. Оглушливо вибух потряс вулицю. Танк ненадовго завмер, але потім знову, ведучи вогонь, рушив уперед прямо на М.І. Очерета.

Невже промахнувся? А як же плацдарм? Великою кров'ю бійців обійшлося його захоплення. В безвихідну ситуацію потраплять товариші, якщо ворог розгромить штаб батальйону і прорветься до річки. Ні, цього не можна допустити! М.І. Очерет схопив гранати і кинувся під гусениці ворожого танка. Підбита машина загородила вулицю. Колона фашистських танків повільно подалась назад.

Бій був виграний. Плацдарм утриманий. Михайло Йосипович Очерет загинув, до кінця виконавши свій військовий обов'язок.

Похований в німецькому селі Ней-Левін.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 травня 1945 року за подвиг, здійснений на одерському плацдармі, єфрейтору Михайлу Йосиповичу Очерету посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

У Житомирі на будівлі школи № 23 Герою встановлена меморіальна дошка.





Значна частина матеріалів про Героя люб'язно надані Ігорем Сердюкова (місто Київ, Україна).