Юзеф Ігнацій народився 28 липня 1812р. у Варшаві в родині Яна та Зофії Крашевських. Родина мешкала на Гродненщині, поблизу Пружан у своєму маєтку Довха . Йозеф Ігнацій був найстаршим з п’яти дітей родини. Він виховувався в Романові, під опікою бабці Софії Мальської та прабабці Констанції Новомєйської. Виніс звідти перше зацікавлення культурою і літературою. У вересні 1829 року почав навчання на медичному відділенні Віленського університету, незабаром перейшов на літературне. Під псевдонімом Клеофаса Факунда Пастернака видавав перші друковані твори в петербурзькому «Баламуте» (1830) та віленському «Noworoczniku Litewskim» (1831). Брав активну участь у студентському житті та антиурядових гуртках. 3 грудня 1830 разом з групою молоді був заарештований. Перебування у в’язниці (потім у тюремній лікарні) тривало до березня 1832, після чого Крашевського було вислано до Вільна під нагляд поліції.
Під час примусового перебування у Вільно провадив історичні дослідження, що потому сформувалися у чотиритомну працю з історії міста «Wilno od początków jego do roku 1750» (1840-1842), а також кілька повістей. Заангажувався одночасно до популяризації історичних документів, ініціював видання спогадів і щоденників.
У липні 1833 року Крашевського було звільнено з-під поліційного нагляду і дозволено йому виїзд з Вільна. Осів у родинному селі Довхе (Dołhe), де займався господарством. Трохи згодом одружився (10 червня 1838) з Софією Вороничівною.
У 1838 р. Крашевський зі своєю дружиною переїхав до України. Вони поселилися на Волині. Спочатку Юзеф Ігнацій був господарем села Омельне (Луцького повіту), потім в 1840р. купив село Городок біля Луцька. Там, окрім щоденних господарських занять, мусив провадити судовий процес про задавнений борг, який висів на цьому селі. Здійснив декілька поїздок до Києва та Одеси, які пізніше вилилися в «Wspomnienia Odessy, Jedyssanu i Budżaku» (1845-1846). У 1848 р. Крашевський продав Городок. У 1853 році через господарські невдачі, а також через необхідність навчання чотирьох дітей переїхав до Житомира.
До губернського Житомира родина Крашевських прибула влітку 1853 року з містечка Губина Луцького повіту. Перші враження від міста виявилися не надто приємними. В листі до брата Каетана Юзеф писав: “ Житомир – велика пустка, для літераторів та художників – заслання; думка тут нічим не заклопотана, а карти у великій моді…”. Та невдовзі Крашевський змінив думку про місто над Тетеревом: «Житомир - спокійне містечко, околиці чудові! Нічого у нас в краї не знаю кращого. Наш дім в центрі міста і у “кутку” та у тиші, – від вулиці відокремлений палісадником». До Житомира Ю. Крашевського запросили на посаду куратора місцевої гімназії. Перша гімназія в Житомирі містилася на вулиці Мало-Бердичівській, у найманому дерев’яному будинку, що належав Венцеславу Ганському.
У кабінеті гімназії вздовж стін містилися бібліотечні шафи. На стелажах – численні рукописи, теки, в яких було систематизовано матеріалами з історії мистецтва, над шафами – олійні пейзажі, виконані Крашевським. Посередині кімнати стояв покритий гобеленом довгий стіл, за яким працював письменник. Тут лежали його рукописи, довідкова література та енциклопедичні видання. Літературною роботою Крашевський, як правило, займався вдосвіта. До обіду він їздив у справах або приймав відвідувачів. Після обіду письменник знову декілька годин присвячував літературній роботі або цікавився театральними справами, часто брав безпосередню участь у репетиціях місцевої трупи. Двері будинку Крашевських завжди були відчинені для гостей. Рідко коли вечірні години обходилися без вернісажу. Сам господар чудово грав на органі. Гості читали вірші. Часто ставилися п’єси. Винятком була лише субота. Цей день Крашевський повністю присвячував сім’ї.

У 1856 році Крашевський став директором Житомирського театру. Будучи поляком, Крашевський дбав про те, щоб на сцені житомирського театру здійснювалися постановки драм польською мовою, бо дуже добре розумів, що польське мистецтво цілком зійде зі сцени без фінансової підтримки польського дворянства. Крашевський займався в театрі майже всім, окрім артистичного керівництва: письменник дбав про гардероб для акторів, розв'язував матеріальні питання. Його мрією було вивести житомирський театр на західний рівень. В одному з листів письменник розповідає про те, що у березні 1857 року в Житомирі три тижні перебував відомий скрипаль Аполлінарій Контський. Окрім публічних концертів, він грав у будинку Крашевського разом із письменником та піаністом Едвардом Боуденсом. Він же дав благодійний концерт на користь бідних гімназистів (це певно була ініціатива Крашевського!).
З ім’ям Ю. І. Крашевського пов’язано розгортання краєзнавчої діяльності на Волині в середині ХІХ століття. За розпорядженням Волинського губернатора М. П. Синельникова саме Крашевському як голові Волинського губернського статистичного комітету було доручено зробити опис пам’яток історії та культури краю. Подолавши за чотири тижні 450 верст, Ю. Крашевський власноручно зробив замальовки багатьох архітектурних пам’яток Волині. Альбоми з малюнками Ю. Крашевського знаходяться у відділі рукописів Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України. У волинському краєзнавстві Ю. І. Крашевський залишив дійсно яскравий слід.
Зараз на Житомирщині мешкає найчисленніша польська громада в Україні. Тут існує понад двадцять різних польських організацій. Серед них Польський дім імені І. Я. Падеревського, Польське наукове товариство, Товариство культури польської на Житомирщині імені Ю. І. Крашевського, Товариство вчителів-полоністів, Доброчинне міське товариство «Католицький цвинтар» та ін. І, напевно, немалу в цьому роль зіграв Юзеф Ігнацій Крашевський, чия титанічна праця занесена як своєрідний рекорд до Книги рекордів Гінесса і який сім літ присвятив нашому місту Жита і Миру.
Будинок на Любарській , де жив і творив Юзеф Ігнацій Крашевський, давно збиралися знести, але за збігом лише щасливих обставин його вдалося зберегти. Декілька років тому члени Польського наукового товариства встановили на цьому будинку меморіальну дошку Ю. Крашевському. Також, приміщення Театру, яке було збудоване на кошти та за ініціативою Юзефа Ігнація (зараз тут знаходиться Житомирська філармонія) , до цих пір радо відкриває двері житомирянам на свої вистави та концерти. Кому ми повинні завдячувати, нагадує меморіальна дошка.
Роблячи цей проект, нас дійсно зацікавило те, чому людині, якій Житомир зобов’язаний своїм теперішнім багатим культурним і літературним спадком, не встановлено жодного пам’ятника, не створено жодного музею. Ми звернулися до Польського дому, написали прохання до міської ради та листи до ЗМІ. Сподіваємося, що до нас, юних житомирян, прислухаються. Адже Юзеф Крашевський як видатний діяч та справжня Людина заслуговує на це!